Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
В ефірі Deutsche Welle декілька українських жінок розповіли про те, як війна радикально змінила їхнє життя. З ними поспілкувалися журналісти та дізналися про їхню мотивацію.
Сотні тисяч українок сьогодні воюють на рівні з чоловіками, працюють як волонтери, або ж — виконують іншу роботу заради перемоги України. Серед них — Оксана Рущин із Бородянки, яка наразі працює в гуманітарному штабі Львова. Там вона допомагає таким же, як і вона, біженцям. Через прихід окупантів від її квартири в багатоповерхівці залишилися лише стіни: все вигоріло, немає вікон та дверей.
— Працювала в місті Буча продавцем у супермаркеті, — каже пані Оксана. — На жаль, тепер магазин теж пошкоджений, як і весь населений пункт. Вранці мене розбудив зять і сказав, щоб я вставала, бо почалася війна. Це було якось дивно, і ніхто в це абсолютно не вірив. Потім по новинах передали, що дійсно розпочалася російська агресія. Проте я зібралася й поїхала на роботу, адже продукти людям потрібні в будь-якому випадку. 24 лютого я ще відпрацювала робочий день. Коли повернулася додому, діти наполягли, що треба вже виїжджати.
Сьогодні мешканка Київщини Оксана живе у Львові зі своєю подругою Ларисою Кіхтенко. Удвох і пішли працювати волонтерками. Їхні чоловіки, на жаль, померли, а дорослі діти — живуть своїм життям.
— Ми самостійні, — розповідає Лариса Кіхтенко. — Оксана все життя тягнулася і працювала заради дітей і я також не цуралася жодної важкої роботи. Ми вже звикли так, щоб не залежати ні від кого. Ми можемо самі подбати про себе.
А в Людмили Личко інша історія — вона виїхала з Миколаєва разом із двома синами. Молодшому Івану 9 років, а старшому Владиславу — 16. Спочатку вони автобусом дісталися Одеси, а потім планували відправитися потягом до румунського кордону.
Думками Людмила ще вдома, бо там залишився її чоловік Денис. Він за фахом інженер і пішов добровольцем в українську армію.
— Важко, дуже важко було розлучатися із чоловіком. Але нам довелося поїхати, бо так жити неможливо, — зазначила Людмила Личко.
До речі, за даними ООН, від початку широкомасштабного російського вторгнення із України вже виїхало понад 5 мільйонів людей. 90% із них — жінки з дітьми. Більшість мріє повернутися додому.
Тим часом львів’янка Тетяна Шевченко обрала інший шлях. Вона із перших днів служить санінструктором у Львівській окремій бригаді територіальної оборони.
— 7 лютого я пішла, щоб записатися в тероборону, — розповідає про себе солдат Шевченко. — Я для себе так вирішила. У мене двоє дітей, люблю своє місто і свою країну. Тому я повинна піти і взяти зброю, щоб захищати себе і свою Україну. Моя попередня освіта є медичною, і працювала операційною медичною сестрою. Із 25 лютого я захищаю Україну.
До речі, Тетяна Шевченко в цивільному житті є депутаткою міськради. Каже, що спочатку було якось незвично слухати гучні команди командирів. Але поступово до всього звикла. До цього часу армійка вже пройшла курси з тактичної медицини, навчилася поводитися зі зброєю та готова працювати на полі бою.
— Кожен, хто пішов до армії, бере до рук зброю, щоб захищати свою країну і сім’ю. Вважаю, що кожна жінка, навіть незаміжня і без дітей, вже є берегинею. Адже вона може опікуватися тими, хто з нею поруч. Ми всі вчимося бути воїнами: як чоловіки, так і жінки, — уточнила свою життєву позицію солдат Шевченко.
Нині у Збройних Силах України близько 56 тисяч жінок, серед яких військовослужбовці та цивільні працівники. Загалом це становить 22% від загальної кількості особового складу. Варто сказати, що цей показник більший, ніж у багатьох країн НАТО.
Заступник Міністра оборони України Ганна Маляр є однією із цивільних працівниць, а в минулому — юристка.
— На такій роботі немає ані особистого життя, ані особистого часу. Той, хто хоче працювати на таких посадах, повинен це чітко усвідомлювати. Я із родиною майже не спілкуюся, на жаль, — говорить Ганна Маляр. — Поки що триває війна і її активна фаза зокрема. Але вже зараз очевидно, що наша держава не зможе залишитися такою, як була. Модель української оборони потрібно буде змінювати. Ми повинні тепер стати військовою державою в усіх розуміннях цього слова. Адже перемога не надасть нам гарантії того, що росія поховає свої імперські амбіції щодо нас. Ці рішення прийматимуться вже після перемоги і тоді ж можна буде сказати: чи будуть служити жінки в армії. Зараз зарано про це говорити.
Пані Ганна у здебільшого чоловічому оточенні почувається комфортно і зосереджується лише на своїх посадових обов’язках.
— Я абсолютно чітко усвідомлюю, що на своєму місці. Я така, заряджена патріотизмом людина. І до посади такою була. Вдячна долі, що можу сьогодні допомагати державі і боронити державу саме на інформаційному фронті, на якому я працюю. Ми цей інформаційний фронт потужно і міцно тримаємо. Більше того, ми його виграємо на території російської федерації. І це прорив української інформаційної політики. І ніяких особливостей у сенсі того, що я є жінкою, у виконанні цих обов’язків немає. Я взагалі про це не думаю, — зауважила насамкінець Ганна Маляр.
Отже, у кожної української жінки є свій фронт, де вони здійснюють певні подвиги, гідні визнання в нашому суспільстві.
Використані матеріали Deutsche Welle
Міністр оборони України Рустем Умєров 26 квітня 2024 року під час чергового онлайн засідання Контактної групи з питань оборони України у форматі «Рамштайн» подякував колегам за підтримку протягом двох років.
У виступі з нагоди річниці трагедії на ЧАЕС Володимир Зеленський згадав і події 2022 року.
Ворожий дрон влучив у цивільний автомобіль — двоє людей зазнали поранень.
На Харківщині прикордонники-артилеристи бригади «Сталевий Кордон» зупинили ворожий штурм. За допомогою 100-мм гармати вони влучили у танк, на відео з дрона видно як після підриву два окупанта перейшли у ранг мертвих російських «космонавтів».
Загальна сума збитків, до яких призвели дії заступника гендиректора «росатому» сягає майже мільярда гривень.
Україна та Латвія ведуть спільну роботу над нарощуванням виробництва дронів.
Захищаємо світ
Львів
Іршавський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки
від 20000 до 120000 грн
Чернігів, Чернігівська область
від 50000 до 120000 грн
Київ
66 ОМБр ім. князя Мстислава Хороброго
Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….