Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Хоч би що тепер хто казав, однак Україна заплатила за Перемогу над нацизмом страшну ціну. Понад 6 мільйонів осіб воювали з гітлерівським нацизмом у лавах Червоної армії.
Також українці воювали проти Німеччини й у складі інших армій і військових частин, зокрема в американській і канадській арміях (в останній — 40 тис. осіб). Воювали й у французькому русі опору. Тисячі українців служили у польській армії генерала Владислава Андерса та брали участь у військових діях на боці британців у Єгипті, Лівії та Італії. Українці становили 2 % складу польської дивізії імені Тадеуша Костюшка та 70 % — чехословацької бригади генерала Людвіга Свободи.
Для українців війна почалася в березні 1939-го, коли внаслідок Мюнхенської змови угорські війська захопили Карпатську Україну, яка перед тим була у складі Чехословаччини. У боях з угорцями загинули 430 бійців Карпатської України й понад 400 зазнали поранень.
У вересневій кампанії 1939 року вже 112 тисяч українців вступили в бій з Вермахтом у складі Війська Польського. 7834 солдатів-українців загинули в боях з німцями під польськими прапорами, 16 тис. — скалічилися.
Війська чотирьох Українських фронтів з осені 1943 року здійснили багато військових операцій, які й досі вважаються взірцем воєнного мистецтва.
Так, тільки в 1944 році військами Українських фронтів було здійснено оточення і розгром гітлерівців поблизу Корсунь-Шевченківського, блискавичні удари та визволення Одеси, Криму, штурм Сапун-гори й визволення Севастополя у квітні-травні 1944 року, низка операцій з визволення від нацистів правобережної України й остаточне звільнення її 28 жовтня 1944 року.
Не менш славетні подвиги на рахунку 3-го Українського фронту, який визволив 5 європейських столиць — Відень, Белград, Будапешт, Бухарест і Софію.
Зустріч на Ельбі
Визначною подією весни 1945 року стала зустріч військ союзників на р. Ельба, поблизу Торгау. Що цікаво — з обох сторін у зустрічі брали участь вихідці з України.
З боку Червоної армії Україну представляв командир розвідників — старший лейтенант Григорій Голобородько. Він народився в селі Салівка Кременчуцького району Полтавської області, до війни працював у Полтаві слюсарем. На фронті з 1941 року, на Ельбі вже командував ротою.
Від союзників на зустрічі був Джозеф Половський, який народився у родині емігрантів з Київської області, та Мюррей Шульман — з сім’ї одеситів, які теж виїхали до Америки на початку ХХ століття.
Празька операція
Завершальною операцією ІІ світової війни у Європі стала Празька операція.
Першими у Прагу увійшли танкісти 63-ї гвардійської танкової бригади. Танк під номером 1-24 лейтенанта Гончаренка йшов головним. Іван Григорович Гончаренко народився у 1920 році в селі Сушилине Сумської області. У перші місяці Великої вітчизняної війни він воював на центральній ділянці фронту. Потім закінчив танкове училище і став танкістом. З березня 1944 року воював у складі 63-ї танкової бригади
А воював Іван Гончаренко на танку Т-34, історія якого починалася у Харкові, на паровозобудівному заводі, який згодом став Заводом № 183. Нині це Завод імені Малишева.
Кожен п’ятий
Загалом у Другій світовій війні загинув кожен п’ятий українець. Серед військовослужбовців літнього призову 1941 року вижили тільки 3 %.
Загальні демографічні втрати України: з убитими, жертвами концтаборів, депортованими та евакуйованими — становлять не менше ніж 14 млн осіб. З 41,7 млн людей, які жили до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 млн.
Під час евакуації з України на Схід забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств, які після війни не повернули до рідних міст. Ці підприємства стали основою створення військово-промислового комплексу в східній частині СРСР у післявоєнні роки.
Цього не викреслити з історії. І сором та ганьба нинішнім путінським пропагандистам, які використовують цю обставину для постійного творення штучних маніпуляцій історичним контекстом минулого.
