Вона опублікувала його і написала лише одне слово: «вдома». За цим словом — три роки, десять місяців і один день чекання. Понад два роки…
Як і всі вісім років війни, а надто — останні два місяці важких боїв на різних напрямках, не знає відпочинку й спокою наша волонтерська спільнота, зокрема — і відомий у країні Бердичівський благодійний фонд «Оберіг-26». Названий колись на честь місцевої артилерійської бригади, з допомоги якій, власне, і почали волонтери, фонд уже давно перейшов усі межі й кордони. Він допомагає захисникам із різних бригад та навіть силових структур, а ще надає допомогу населенню районів, постраждалих від бойових дій, та й усім, хто її потребує. І насамперед — малозабезпеченим сім’ям, а також інтернатам — як тим, у яких живуть і навчаються діти з особливими потребами, так і геріатричним, спеціалізованим тощо. Утім, все ж основним напрямком волонтерської роботи фонду була й залишається допомога війську.
Тільки за кілька останніх днів бердичівські волонтери встигли отримати кілька бусів із допомогою з братньої Польщі — від пані Віолети й пана Кристофа з «Карітас» із міста Лежайськ та в’єтнамської волонтерської спільноти в Польщі на чолі з Пан Фан Чау Тханем.
— З миру по нитці — і перемога буде за нами! — усміхається очільниця фонду Ірина Піскун.
Польські в’єтнамці надіслали, насамперед, продукти харчування, а «Карітас» — чимало корисних речей, необхідних нашим захисникам у побуті. Отже, одразу ж «Оберіг-26» сформував та відправив на передову в Донецьку область вантаж для захисників.
— Варто зазначити, — додає пані Ірина, — що продуктами харчування й не лише ними наші гармаші діляться з місцевими мешканцями.
Також днями черговий вантаж від бердичівських волонтерів прибув до Миколаєва. У ньому — багато чого, зокрема, ліки, тактичні аптечки, джгути-турнікети, антисептики та інші медичні засоби, а ще — маскувальна сітка, якою, за словами військових, «можна поле сховати».
