У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
П’ятнадцятирічна дівчинка самостійно керувала автомобілем і проїхала тридцять кілометрів, аби вивезти з Попасної кількох дорослих з пораненнями складнішого ступеня.
«Нас обстріляли росіяни. Зі мною були ще три чоловіки та жінка. Двох чоловіків поранило уламками, одного дуже сильно. Мені довелось сісти за кермо і повезти їх у Бахмут», — розповідає дівчина.
На запитання журналістки про те, як вона прийняла це сміливе рішення, дівчина відповіла: «Просто потрібна була термінова допомога, аби вони не втратили багато крові. У нас там лежали міни в шаховому порядку, проїхати неможливо було, але я якось проїхала там машиною. Там лежав труп жінки і стовп… Потім поворот праворуч — і нас обстрілюють знов. Влучили мені в ноги. Я нічого не могла зробити, як на зло, машина заглухла. Я ледве її завела. Акумулятор прострелили… Їхала з простреленими ногами… Скільки могла. Нелегко було, боляче, але хоч якось. Я б не кинула поранених під обстрілами…» — пригадує дівчина.
