У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
У Бердичеві на Житомирщині в останню путь провели одразу двох загиблих воїнів.
Траурний мітинг у приміщенні гарнізонного Будинку офіцерів по обіді відкрив міський голова Сергій Орлюк.
— Ще не висохли сльози після останніх поховань, а ми знову зібрались тут, — скорботно сказав мер. — Серце переповнює два почуття. Перше — це скорбота, друге — це ненависть, якої в нас ніколи не було. Ми були гідна й добра нація, яка завжди була готова поділитись і борщем, і вареником. Але до нас прийшов ворог …
Взяв слово і військовий капелан Іван Цихуляк.
— Ми думали, що боротьба за свободу України завершиться Крутами, УПА чи у 2014 році на Донбасі, а ні… Видно, ми маємо дуже гарну землю. Видно, ми маємо колосальний ресурс. І він є — це наша Держава…
Понад тисяча мешканців Бердичева у скорботній тиші йшла за трунами з тілами героїв під звуки військового оркестру по Червоній горі, проводжаючи в останню путь загиблих військових. І в одного з них цей останній шлях пролягав якраз повз його будинок…
Загиблі — Сергій Костенко і Віктор Осадчук.
Сергієві було 47 років. Він народився і виріс у Бердичеві, здобув фах електрогазозварювальника. Після строкової служби понад чверть століття працював за спеціальністю на будівництві та в автомайстернях. Кажуть, мав золоті руки…
Коли розпочалася широкомасштабна війна, не став ховатися від призову. 8 квітня був мобілізований. Лише два тижні йому судилося воювати у лавах прославленої 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. На Великдень, 24 квітня, під час оборонного бою на Харківщині внаслідок артилерійського обстрілу він дістав важкі поранення, які виявилися несумісними з життям. Вдома у Сергія залишилися мати, дружина, донька та 10-річна онука.
Віктор Осадчук народився в Бердичеві в 1978 році. Після строкової служби працював у виправних колоніях, згодом повернувся до Збройних Сил і служив за контрактом. І хоча, під час служби у внутрішніх військах він отримав офіцерське звання, в армії знову був солдатом. Брав участь у міжнародних миротворчих місіях. У складі своєї 95-ї бригади вже з перших днів війни у 2014 році став на захист незалежності та територіальної цілісності України. Він був одним із тих славетних «кіборгів», які кілька місяців захищали Донецький аеропорт. Віктор був висококласним снайпером, якого боялись вороги і поважали побратими.
Після закінчення контракту він звільнився. Але щойно росія вторглася в Україну зусібіч, Віктор Осадчук повернувся до війська. Служити потрапив до 26-ї артилерійської бригади, був командиром відділення самохідного артилерійського взводу.
7 березня в районі населеного пункту Макарів Київської області Віктор загинув через вибухову травму. Без чоловіка залишилась дружина, а без батька — син.
Поховали обох загиблих воїнів поруч, на військовому секторі міського кладовища.
