Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
— Якби нас ще у школі запитали, хто з класу стане Героєм України, ми одноголосно вказали б на Едуарда, — переконує Ірина Вагоровська, дружина загиблого підполковника. — Завжди хотів усім допомагати, був безстрашним і відданим. Як же ж боляче, що він став Героєм посмертно…
Ірина і Едуард — із Рубіжного, що на Луганщині, містечка, де нині точаться активні бойові дії. Народились в одному пологовому будинку з різницею у місяць, гуляли одними вулицями, ходили до однієї школи, зрештою — прожили разом понад 30 років у офіційному шлюбі, разом виховували доньку та няньчили двох онучок…
Життя підполковника бригади тактичної авіації Повітряних Сил обірвалось у перший день широкомасштабного вторгнення росії. Льотчик загинув на Житомирщині, де прожив із родиною більшу частину життя. Загинув героїчно, виводячи українську військову авіацію з-під ракетного удару. Він, пожертвувавши своїм життям, дав можливість іншим піднятися у повітря.
Едуард Вагоровський мав солідний досвід та наліт, а ще поважний, як для бойових польотів, вік. Йому було 56. Свого часу, у 38 років, встиг попрощатись зі службою та почати насолоджуватись спокійним сімейним життям військового пенсіонера. Плавав у басейні, грав у теніс та футбол… Та, коли у 2014-му в українському небі розпочалась «спека», а від колег почали находити сумні повідомлення про авіаційні втрати, Едуард зрозумів, що потрібен… Після тривалої перерви знову рішуче повернувся на службу!
— Чоловік із дитинства мріяв стати військовим, — каже Ірина. — Неподалік їхнього дому була військова частина. І вона цілковито захопила його увагу! Якось навіть випросив у тата формений кашкет — батько взяв його в якогось пожежника на заводі. У ньому Едуард ходив ледь не всюди! Тож нікого й не здивувало, що після школи він вступив до військово-авіаційного училища. Так само знайомих не здивувала звістка про те, що чоловік повернувся на службу у 2014-му. Усі розуміли, що такі офіцери потрібні війську у непростий час. Звісно, і з початком широкомасштабного вторгнення він сміливо кинувся рятувати техніку… Едуард — справжній патріот України, завжди був готовий до останку захищати Батьківщину.
… Льотчика поховали в рідному Озерному на Житомирщині. У нього залишилися кохана дружина, 33-річна донька та дві онуки, яким 3 і 8 років.
