«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
У 2014 році відбулися безпрецедентні події, що, по суті, зруйнували міжнародно-правову структуру, створену союзниками після перемоги над фашизмом. Росія брутально порушила домовленості, закріплені в Статуті ООН, Декларації про принципи міжнародного права (1970 р.), Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (1975 р.).
Попри Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (1994 р.), Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (1997 р.), остання у злодійський спосіб окупувала Крим і розв’язала війну на сході нашої країни.
Міжнародні санкції, що застосувала 41 країна до країни-агресора, не зупинили Путіна. Диктатор ще активніше вдався до шантажу: хизувався розробкою новітньої міжконтинентальної балістичної ракети «Сармат», розмірковуючи про наслідки можливої ядерної війни, запитував себе «а навіщо нам такий світ, якщо там не буде Росії?», заявляв, що в разі вступу України до НАТО, «європейські країни автоматично будуть втягнуті в конфлікт, де переможців не буде»…
Повномасштабне вторгнення військової армади рф до України 24 лютого 2022 року стало апогеєм використання путінським режимом у стосунках між державами принципу примату сили. Оголосивши початок так званої спеціальної воєнної операції в Україні, ватажок рашистів пригрозив: «Хто б не намагався завадити нам, тим більше створити загрози для нашої країни, для нашого народу, — повинні знати, що відповідь росії буде негайною і приведе до таких наслідків, з якими ви у своїй історії ще ніколи не стикалися».
Не відстають від переможних реляцій свого незмінного керманича й російські пропагандистські ЗМІ. Зокрема, смакуючи тактико-технічні характеристики «Сармату», Скабєєва й запрошені нею експерти на каналі «росія-1» із самовдоволеними посмішками розмірковували про можливість знищення однією такою ракетою цілого міста Нью-Йорк.
Однак, на думку військового експерта Олега Жданова, випробування «Сармату» 20 квітня на космодромі «Плесецьк» — швидше політичний крок з нагадування Північноатлантичному альянсу про те, що в «другої армії світу» є міжконтинентальні балістичні ракети. На його переконання, лякатися цієї зброї наразі не слід, адже це був лише «перший експериментальний пуск, за яким мають піти державні випробування та прийняття на озброєння». Є сумніви, що в умовах санкцій росіяни взагалі зможуть довести її до ладу.
Країна-окупант не лише голосно брязкає зброєю масового ураження. Тривалий час кремль вважає своєю ефективною політичною зброєю постачання газу й нафти. Британське агентство новин Reuters пише, що «на росію припадає близько 40% європейських поставок газу, проте Захід після початку вторгнення рф в Україну намагається відучити себе від російських енергетичних потоків».
Опитані агентством аналітики стверджують: «Плани стягнути плату за продаж газу «недружнім» країнам у рублях також підірвали перспективи експорту російського газу, оскільки Європа наголосила, що це було шантажем і майже одноголосно відмовилася виконувати».
Розуміючи, що без експортованих з України зернових, продуктів їх переробки та олії в багатьох країнах може трапитися продовольча криза, російська імперія вдалася ще й до продовольчого шантажу.
За результатами 2021 року, сільське господарство нашої країни дало найвищий відсоток до ВВП серед усіх економік — більше ніж 10%. На агропродовольчу продукцію також припадав найбільший відсоток у загальному експорті України — близько 41% за рік.
«20 років тому Україна «годувала» 40 млн людей у світі. Сьогодні ж внесок України еквівалентний харчуванню близько 400 млн людей, не рахуючи наше населення», — йдеться в повідомленні. Торік на експорті зерна ми заробили 12,7 млрд доларів США й взагалі планували у 2030 році забезпечити продовольством 1 млрд населення світу.
Наша країна є одним зі світових лідерів із виробництва та експорту зерна та соняшникової олії. Сталий попит на цю сільськогосподарську продукцію був обумовлений зростанням добробуту жителів Азії, насамперед Китаю та Індії, чималими потребами в продовольстві африканських країн.
За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, експорт з України зернових, зернобобових і борошна в лютому цього року (станом на 23 число) становив понад 4,5 млн тонн. Найбільше за кордон ми відправили кукурудзи — майже 3,5 млн та пшениці — 0,9 млн тонн.
Війна, на думку економіста, президента Українського аналітичного центру Олександра Охрименка, внесла в цю статистику свої невтішні корективи. Експорт зерна вітчизняні зернотрейдери здійснювали переважно морем, близько 10% через 11 залізничних прикордонних пунктів на кордонах із Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою. Найменше фуражу пройшло через порти на Дунаї: Ізмаїл, Рені та Усть-Дунайський. Недостатня вантажоспроможність суходільного способу доставки продукції була обумовлена логістичними проблемами, нестачею та зношеністю вагонів-хоперів.
В інтерв’ю італійському інформаційному агентству Adnkronos очільник Мінагрополітики Микола Сольський повідомив, що у воєнному березні Україні вдалося експортувати лише 1,4 млн тонн зерна. Таке падіння зумовлено блокадою наших чорноморських портів флотом московської федерації. Він додав, що відсоток втрат агрокомплексу доволі великий і залежить ще й від зменшення посівних площ: «Війна, на жаль, триває, і збитки ростуть кожного дня. Наразі ми вже розуміємо, що посів зменшиться на 20–30%».
Про вплив російської агресії на ланцюги поставок і, відтак, стрімке зростання цін на паливо, продукти харчування, транспорт кажуть і міжнародні організації. «Ми повинні зробити все можливе, щоб запобігти хвилі голоду і краху глобальної продовольчої системи», — заявив нещодавно генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш.
Схоже, це те, що й потрібне країні-терористу. Військові кораблі рф, порушуючи морське право, не дають пришвартуватися до пристаней українських портів жодним іноземним балкерам або контейнеровозам. Навіть своїм китайським партнерам росіяни не дозволяють це зробити, посилаючись на воєнні дії. Виникли труднощі й у турецьких суден, що прямують у порти Болгарії та Румунії.
Москва традиційно пояснює ці проблеми діями України. Турецькі ЗМІ, зокрема газета Sarkul Avsat, цитують прессекретарку МЗС росії Марію Захарову котра заявила, що українська армія заклала в акваторії портів Одеси, Очакова, Чорноморська і Южного «400 передових морських мін, що заважають переміщенню понад 60 комерційних суден». Одіозна Захарова лякає міжнародну спільноту тим, що внаслідок шторму міни могли зірватися з кріплень й становити небезпеку для цивільного судноплавства й морської торгівлі.
Звісно, такі звістки не могли не занепокоїти уряди країн Чорноморського басейну. Цілодобовий румунський телеканал новин Digi24 повідомив, що військово-морські сили, аби перевірити цю інформацію, відразу спрямували в територіальні води катер-тральщик навчальної школи ВМС Viceamiral Constantin Bălescu. 28 березня за 70 кілометрів від мису Мідія ВМС Румунії таки виявили й знешкодили дрейфуючу міну.
Уже наступного дня Міністерство закордонних справ України заявило, що «окрім захоплення і знищення цивільних морських суден, бомбардування території України з моря, Росія вигадала новий спосіб морського розбою, яким є використання морських мін як безконтрольних дрейфуючих боєприпасів». Повідомляється, що міни, виявлені 26–28 березня 2022 року поблизу узбережжя Туреччини та Румунії, ідентифіковані. «Зазначені міни були захоплені збройними силами рф у 2014 році під час військового вторгнення та тимчасової окупації росією українського міста Севастополь», — йдеться в заяві українського МЗС.
Керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень Андрій Клименко на своїй сторінці у Facebook написав, що «деякі країни вже найближчим часом зіткнуться з тим, що росія шантажуватиме світову спільноту зерновим питанням». На його думку, хоч яку б «глибоку стурбованість» не демонстрували ООН та інші міжнародні організації, розблоковувати український експорт зерна через порти Чорного моря вони до закінчення війни не будуть. А ось, коли криза набере обертів і ціни на зерно досягнуть свого піку, рф запропонує збільшення експорту російського зерна замість українського.
Економіст Олександр Охрименко вважає, що такі прогнози поки не на часі, адже, попри певну конкуренцію, Україна і росія наразі торгують різною зерновою продукцією: ми більше експортуємо кукурудзи, росіяни — пшениці… І додає, що загалом блокада портів має на меті не лише шантаж світу голодом, а й суттєве зменшення експортних можливостей України, підрив економіки України й, як наслідок, — спроможності протистояти агресії.
Як усунути загрози цієї блокади? Збільшення обсягів транспортування зерна за кордон залізницею можливе, однак воно не суттєво не покращить ситуацію. Микола Сольський вбачає допомогу нашому аграрному сектору в «перегляді квот на експорт, а також їхнє максимальне зменшення». «Ми також звернулися (до ЄС. — Авт.) із пропозицією спростити умови транзиту для користування портами в Балтійському морі і румунськими портами в Чорному».
Андрій Клименко також пропонує «світовим лідерам виробництва зерна… вже зараз вирішувати, як замістити на ринку не тільки українське, а й криваве російське зерно».
Без сумніву, унеможливити будь-які загрози й шантажі росії, можливо лише одержавши над нею переконливу перемогу в цій війні. Тоді з’явиться хитка надія, що після протверезіння від НЛП роспропаганди, щирого каяття за свої злочини її народ колись зможе стати на демократичний шлях розвитку й позбавитися тих своїх якостей, котрі нині засуджує переважна більшість країн світу.
