Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Чорнобаївська, Маріупольська (Гостомельська, Бучанська, Чернігівська), Волонтерська, Миру, Незламних, Нескорених, Мужності, Героїв сучасної російсько-української війни, а також Квіткова, Рожева і Привітна… Такі вулиці можуть з’явитись у Вінниці замість Добролюбова та Маміна-Сибіряка, Пугачова і Разіна, Пушкіна й Лермонтова та багатьох інших, що нишком пережили декомунізацію 6 років тому, бо не підпадали під дію закону.
Більшість вінничан підтримують хвилю деколонізації, що шириться Україною з початком широкомасштабної російської агресії. Кажуть, що давно потрібно було позбутись російсько-імперських символів. Хоча, звісно, є й такі, хто вважає, що перейменування вулиць не на часі.
Проте головне, що процес звільнення від колоніальної спадщини у Вінниці почався, триває він цивілізовано, відповідно до чинного законодавства та за алгоритмами, які були напрацьовані під час проведення в місті декомунізації в 2015-2016 роках.
Так, уже розглянуто петицію Михайла Шатохіна про дерусифікацію та вшанування української спадщини в назвах вулиць Вінниці. Вінничанин запропонував перейменувати понад 50 топонімів, зазначаючи, що багато вулиць, площ, скверів, провулків та установ міста названо на честь російських діячів, які не мають жодного стосунку до Вінниці та України загалом. «Алєксандр Пушкін ніколи не був у Вінниці та не має жодного відношення до української культури. Так само як Лев Толстой, Салтиков-Щедрін, Алєксандр Блок тощо. Водночас в історії України достатньо багато діячів, які гідні того, щоб на їхню честь називати вулиці Вінниці. У ці дні в нас з’являються нові герої, що жертвують своїми життями за нашу країну. Це їхню пам’ять ми зобов’язані увіковічити», — йдеться в петиції.
У міській раді Михайлу Шатохіну вже надали відповідь. Його пропозиції розглядатимуться на засіданні Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки, що була створена як дорадчо-консультативний орган при міському голові ще у 2016 році для вивчення думки громади з цих питань.
Наступним кроком стало звернення вінницьких істориків до містян, яким вони офіційно запустили системний процес позбавлення від російської імперської спадщини у Вінниці. Наголосивши, зокрема, що нинішня війна не є результатом політичної волі лише одного кремлівського воєнного злочинця владіміра путіна, а й схвалена більшістю російського суспільства, вихованого на «великій російській культурі», яка насправді є імперською та шовіністичною за своєю суттю. Тому історична спільнота переконана, «що моральний обов’язок вимагає глибокого переосмислення вінницького громадського світогляду і культурного ландшафту. Насамперед йдеться про деколонізацію вулиць, місць пам’яті та історичних наративів».
Як розповів історик Олександр Федоришен, відповідальний секретар Ради, наразі триває процес збирання пропозицій містян про те, які вулиці варто перейменувати і як саме. Усі думки з цього приводу можна надіслати на електронну пошту 1363vn@gmail.com.
— Наша ініціатива щодо створення електронної пошти — це успішний досвід 2015-2016 року. Тоді електронний майданчик дозволив якісно працювати з величезним масивом як індивідуальних, так і колективних пропозицій, — прокоментував він.
Після цього отримані від вінничан пропозиції проходитимуть фаховий відбір на засіданнях Ради з питань історії, культурної спадщини та топоніміки. Проголосовані більшістю членів Ради рішення виноситимуться на громадські слухання, де кожен мешканець Вінниці зможе відкоригувати позиції фахової спільноти, озвучивши зауваження та проголосувавши за ту чи іншу назву. Остаточне ж рішення про перейменування прийматиме виконком та затверджуватиме депутатський корпус міськради, враховуючи надані пропозиції.
За словами Олександра Федоришена, скільки триватиме процес перейменування топонімів, визначити важко, адже нині всі залежні від обставин бойових дій. Окрім того, украй важливо досягнути спільної думки громади та фахової спільноти щодо тих чи інших найменувань. І для цього необхідно розмежувати поняття деколонізації та дерусифікації та врахувати ці відмінності під час ухвалення рішень, адже є дійсно дискусійні моменти.
— Думки є різні, потрібно їх враховувати. До прикладу, Гагарін — почесний громадянин Вінниці, тож як бути з перейменуванням вулиці? Також маємо в історії Вінниці, Поділля і України загалом певну кількість, з огляду спорідненості в деяких періодах історії, постатей росіян, важливих і близьких для нас. Логічно, щоб на міських вулицях Вінниці залишились імена Миколи Пирогова, Миколи Оводова і ще низки діячів. Урахування всіх цих аспектів —основний акцент, зважаючи на який і громадськість, і члени Ради, і депутатський корпус ухвалюватиме виважене для історії міста рішення. Тож такий важливий процес має бути системним і колективним.
Наразі ж на сайті Вінницької міської ради на відповідь чекає петиція про демонтаж пам’ятника Максиму Горькому, розташованому в Центральному парку ім. Леонтовича.
Фото автора
