Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Село Соболівка Романівської громади на Житомирщині провело в останню путь свого Героя, сержанта-піхотинця Володимира Філінського.
Традиційно навколішки селяни зустрічали труну з тілом захисника, полеглого в бою за волю та незалежність нашої держави. Загиблого земляка знала і поважала насправді вся громада, тож і прощатися з ним вийшло все село.
Володимир Казимирович народився 18 березня 1970 року в багатодітній селянській родині – його мати була удостоєна звання «Мати-героїня». Тож дитинство хлопчака було нелегким, і він змалку пізнав, що таке важка селянська праця й справжню ціну хліба насущного.
Чверть століття Володимир Казимирович трудився у Биківському лісництві, був лісорубом. Тож у день прощання з загиблим до сотень соболівців долучилися й десятки лісівників з усієї Житомирщини.
З перших днів широкомасштабної війни Володимир Філінський став до лав Збройних Сил України та пішов боронити рідну землю. Більше ніж місяць кремезний лісоруб нищив зайд-ординців, та 1 квітня під час обстрілу його життя обірвалося.
Поховали сержанта Володимира Філінського на кладовищі рідного села з військовими почестями. На могилі побратима суворі вояки поклялися помститися ворогу та зробити все від них залежне задля перемоги України у війні.
Фото: tvijromaniv.in.ua
Підготував Олексій Тригуб
