Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Для штаб-сержанта Романа, старшини підрозділу однієї з військових частин Полтавського гарнізону, професійне кредо спирається на трьох «В». На його думку, сучасний сержант це насамперед: відповідальний та взірцевий військовослужбовець. А головне — вчитель та наставник для молодих захисників.
— У запеклому протистоянні проти російської агресії Збройні Сили України довели свою перевагу насамперед професійною виучкою, мотивацією та умілими діями проти сил ворога, що переважають. Вважаю, що в цьому не останню роль відіграє й сержантський корпус. Адже діями невеликих армійських підрозділів керують саме вони — молодші командири, — говорить Роман. — Професіоналізм з’являється не лише з особистого досвіду, а й завдяки старшим наставникам, які знаходяться поруч у критичній обстановці, тим, хто здатен підтримати і морально, і фізично під час бою. Цілком логічно, що сержант українського війська — це лідер, тому що ми завжди йдемо попереду своїх підлеглих. Це і визначає найвищу сутність такого поняття, як авторитет та військова доблесть…
Ще одного штаб-сержанта Романа, який проходить службу на посаді сержанта-інструктора підрозділу, беззаперечно можна вважати «сержантом трьох епох».
— Своє перше сержантське звання я отримав у 2003 році перед звільненням зі строкової служби. Раніше не думав, що сержантська стежина стане для мене і професією, і певною філософією. Адже повернувшись через рік до армії на контрактну службу, я пройшов по-справжньому тернистий військовий шлях. Пам’ятаю, як були постійні хвилі скорочень війська, матеріальні та побутові труднощі тощо. Однак усі ці роки я впевнено рухався далі: самовдосконалювався, опановував нові вміння та навички, — поділився спогадами воїн ЗСУ.
У 2014-му у Романа розпочався новий відлік життя та служби. З цього періоду він по-справжньому зрозумів своє призначення. Були відрядження на схід країни, де він як молодший командир набув неоціненного бойового досвіду.
— Свої навички охоче передаю молодому поколінню. При цьому не цураюсь навчитись і сам. Вважаю, що найважливішим покажчиком успіху у бою є достатні знання та практична навченість командира, уміння сержанта організувати підлеглих, бути їм прикладом. На полі бою сержант має бути не лише лідером, а й бойовим побратимом — саме це, на мою думку, і визначає обличчя сержанта українського війська.
А ось молодший сержант Каріна робить лише перші кроки на професійній стежині, адже сержантський однострій вона одягнула кілька місяців тому. Вірність обраного шляху дівчина підтверджує і словами, і справами.
— Немає професій суто чоловічих чи жіночих, — наголошує молодий зв’язківець. — Особливо коли російська орда плюндрує нашу рідну землю. Для мене честь бути на передньому краї боротьби за незалежність України. Не шукаю легких шляхів і хочу особистим прикладом довести, що українська жіночість та привабливість чудово уживаються з витривалістю, відвагою та ненавистю до російських окупантів.
Для Каріни сержант — це не тільки військове звання та статус. Це важливий етап ствердження як спеціаліста, як командира, як майбутнього професіонала військової справи. І звісно ж, це перший крок до омріяних у майбутньому часі офіцерських зірок.
Дмитро Чалий,
Володимир Лазарєв
