Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Специфіка служби у Військово-Морських Силах ЗС України ставить перед кожним військовослужбовцем високий рівень вимог до їхньої фахової майстерності, технічної обізнаності та навиків роботи в екіпажі. І з кожним роком розвитку наших ВМС роль старшини (сержанта) в процесі підготовки особового складу і забезпеченні якісного виконання визначених завдань тільки зростає.
— Бути старшиною на флоті — це, насамперед, бути лідером, який веде за собою людей, це безперервна робота з особовим складом щодо його навченості та злагодженості дій, — розповідає старшина І статті Андрій Довгаль, військовослужбовець ВМС ЗС України.
Свій шлях до моря Андрій, який народився та виріс у Чернівецькій області, розпочав у 2018 році зі строкової служби. Каже, пішов шляхом батька, який також свого часу служив на флоті. Після призову він пройшов вишкіл у навчальному центрі ВМС, після чого вступив до Відділення військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту НУ «ОМА» на спеціальність «Кораблеводіння». Тут, обіймаючи посаду заступника командира взводу, й отримав перше старшинське звання — «старший матрос».
Згадуючи про навчання, Андрій розказує, що в коледжі досить високий рівень підготовки, який дозволяє їм у майбутньому не лише виконувати обов’язки за посадою, а й у разі відсутності офіцера вони без проблем можуть його замінити. Адже за час навчання майбутні фахівці проходять всі етапи підготовки — від матроса до старшини команди, де здобувають необхідний досвід умілого керівництва підрозділами.
Після випуску Андрій був призначений на старшинську посаду, і за час підготовки та служби він твердо переконався, що основні якості старшини — це фахова і різностороння підготовка та вміння працювати з підлеглими.
— Завдяки цьому в критичних ситуаціях можна брати відповідальність на себе та швидко приймати правильні рішення. І усвідомлювати, що від цього залежать не тільки матеріальна частина, а, насамперед, життя особового складу й успіх у виконанні покладених завдань, — розповідає Андрій.
Також старшина зазначає, що командир, коли приймає рішення, уже повинен чітко розуміти, як воно буде виконуватись, наскільки рівень підготовленості екіпажу забезпечить успішну його реалізацію.
— Потрібно постійно розвивати свої навики та знання, щоб максимально ефективно використовувати наявну техніку, а також завчасно навчити людей. Це навики лідера, який готовий продемонструвати приклад для підлеглих. Це навики психолога, адже від морально-психологічного стану підрозділу багато в чому залежить успіх у виконанні завдань. Ну і, звісно, любов до своєї справи, — ділиться набутим досвідом військовий.
Підсумовуючи розмову, він наголошує, що бути старшиною — це вже перспектива для багатьох матросів. Старшинами стають найбільш підготовлені, найбільш взірцеві представники рядового складу — словом, професіонали своєї справи. Зі зміною статусу 90 відсотків робочого процесу старшини займає робота з особовим складом. Виховання і навчання — ось його найперший обов’язок.
Підтримує позицію свого колеги й старшина одного з підрозділів ВМС ЗС України Іван.
— Бути старшиною — це, передусім, контроль й опіка над особовим складом, який молодший за званням, досвідом чи навченістю, згуртування їх у бойовий підрозділ, показ правильної роботи за обов’язками від початку і до кінця, — розповідає Іван.
Він зазначає, що офіцер не має вирішувати повсякденні питання з матросами, це робота старшин, які навчають, утримують від хибних рішень, є прикладом. Адже офіцер — це спеціально підготовлена людина, яка генерує загальні та більш «стратегічні» завдання. Сержанти і старшини, у межах фахової підготовки та розуміння підлеглого особового складу, забезпечують виконання цих завдань на практиці.
— Щоб стати старшиною, потрібно мати значний досвід та позитивні оцінки від старших командирів, які дозволять обійняти відповідну посаду. Зазвичай, якщо людина мотивована, шлях від матроса до підвищення в ранг старшинського складу триває від одного до трьох років, — говорить Іван. — Старшинське звання зобов’язує до повного володіння станом справ у підпорядкованому підрозділі, виконання колективом завдань вчасно, правильно і в повному обсязі.
Старшина переконує, що загалом у цій роботі нічого складного немає. Командир повинен усвідомлювати, що люди різні, кожен — особистість, до якої потрібен свій підхід. Перевірити, направити в правильне русло — ось робота командира. Адже приходять люди, яким від 18 років, які тільки полишили батьків і починають будувати самостійне життя.
— Наше завдання — навчити їх жити в колективі, приймати спільні рішення, допомагати один одному і працювати на результат усього підрозділу. Водночас акцент робимо на дотриманні заходів безпеки під час навчання та збереженні життя і здоров’я підлеглих у процесі виконання завдань за призначенням, — каже старшина. — Тож, найперша якість молодшого командира — це людяність. Часом навіть треба відійти від своїх військових звичок і працювати з підлеглими, застосовуючи зрозумілі для них цивільні поняття.
Фото автора.
