Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Просто читаючи про геноцид і переглядаючи світлини з розбитих вулиць, посеред яких лежать люди, кожен із нас починає відчувати душевний біль за тих, хто перебував або ще й досі перебуває там. Такий психологічний стан має назву «травма свідка».
Що свідчить про «травму свідка»
Після перегляду приголомшливих кадрів або новин ви дуже яскраво уявляєте, що це могло статися з вами або вашими близькими. Фантазії настільки реальні, що викликають страх, тривогу, стан, близький до панічної атаки.
Безпорадність і сором за неможливість допомогти потерпілим або запобігти події. Провина за те, що вціліли.
Пекучий, неймовірно потужний гнів, мрії про помсту, бажання трощити речі.
Несподіваний спокій і порожнеча. Наслідки травми можуть наздогнати вас не відразу, а через деякий час у вигляді тривоги, фобій, нав’язливих спогадів, жахливих сновидінь.
Жити з такими почуттями може бути небезпечно передусім для вас самих.
Як подолати цю травму
Шукайте підтримку у рідних людей. Постійно розмовляйте з ними, діліться своїми переживаннями та болем.
Не дивіться й не читайте новин. Особливо це стосується тих, які найбільше викликають у вас відчуття горя.
Не передивляйтеся повторно фотографії, які можуть вас травмувати та завдати болю.
Піклуйтеся про інших людей, які потребують допомоги. Це дозволить вам відвернути увагу від поганих думок та допоможе розслабитися.
За можливості допомагайте своїй країні. За час війни утворилася велика кількість волонтерських організацій, у яких добровольці займаються різними справами на благо України та ЗСУ.
Згадайте, що вам дарує радість, і зробіть це: тренування, випікання, прибирання чи прогулянка на самоті.
Нагадуйте собі про факти, як ЗСУ перейшли в наступ і як увесь світ нам допомагає.
Якщо є можливість — більше гуляйте на свіжому повітрі та займайтеся спортом, який розслабляє, наприклад, йогою.
