У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Росія століттями культивувала свій образ нібито багатої країни, населеної заможними людьми. Особливо потужно цей міф почав просуватися на експорт з моменту приходу до влади її нинішнього президента-злочинця. Роспропаганда, на жаль, спрацювала досить ефективно, цей брехливий меседж про всуціль грошовитих росіян міцно утвердився в головах мешканців сусідніх країн. Українці, на жаль, теж піддалися їй.
Пригадую, як у 2005 році, під час відрядження до Криму, став випадковим свідком розмови між офіцерами українського флоту, котрі обговорювали переваги служби на російському військовому флоті. Звісно, мова йшла про найболючіші теми: і зарплатня там вища, і житлом регулярно забезпечують. Один з офіцерів тоді зауважив своєму співрозмовнику, мовляв, ніхто тебе за руку не тримає, пиши рапорт на звільнення і йди служити до росіян. Відповідь «популяризатора» росармії трохи насмішила: «українських військових росіяни відправляють служити там, де Макар телят не пасе, в „убиті“ гарнізони і на низьку зарплату». Виявилося, що прихильник «русского міра» чудово розумів, що чорноморський флот рф у Криму — просто красива пропагандистська вітрина, яка немає нічого спільного з гарнізонами, розташованими за межами «московської окружної».
У запамороченні пропагандою до 2014 року перебувала й значна частина нашого населення. Уявна рф процвітала на наших східних територіях завдяки телевізору і десяткам тисяч заробітчан, котрі їздили за «довгим рублем» до північного сусіда. Дійсно, українці важкою працею заробляли в рф помітно більше, ніж на своїй землі. Водночас, працюючи за межами обох російських столиць, вони пречудово бачили правдиву картинку «глибинки». Тому, заробивши гроші, одразу ж поверталися додому. Після 2014 року ситуація почала мінятися. В умовах війни полуда немов спала з очей, українці стали більш чесними, насамперед із собою, відтак, вектор заробітчанства переорієнтувався — чітко на Захід.
Звісно, тут спрацював цілий комплекс чинників, від патріотизму до економіки. Але не варто скидати з терезів ту ж таки роспропаганду, яка «нацифікуючи» українців в очах свого «скрєпного» населення, зробила собі ж «постріл в ногу». Мешканці росії, щиро підтримуючи свою злочинну владу, почали ініціативно виливати в соцмережі стільки антиукраїнського контенту, що навіть у найзапекліших русофілів відпала охота спілкуватися з ними. Українці поступово почали відкривати очі на правду.
А правда була простою — поруч із нами живе багатомільйонна морально деградована орда. Завидливі, безпринципні, ліниві й жадібні люди показали себе в усій «красі» масовим схваленням окупації наших Криму та окремих частин Донецької та Луганської областей. З екранів ростелебачення та в соцмережах на Україну та українців було вилито тонни гидотних, лайливих слів. Утім, траплялися серед них і кумедні перли, що повною мірою розкривали правдивий «русский характер».
Їх є багато, процитую лиш улюблене. 2015 рік, росіянка побачила, чим годують українці своїх діточок у садочку й прокоментувала це так: «Де це бачено в них (в Україні. — Ред.) війна пройшла, і в них діти в дитячому садку їдять гречку та велику котлету, а в нас що таке гречка діти в дитячому садку не знають. Вони її не дають, бо вона дорога».
На жаль, щоб остаточно обтруситися від пилу російської пропаганди і позбавитись ілюзій щодо північного сусіда, 2022 року нам доводиться переживати криваву драму. Нині ми бачимо вискал російського шовінізму, як у збільшувальному склі: у Маріуполі, Чернігові, Харкові, Сумах, Бучі, Гостомелі, Бородянці та в сотнях інших українських сіл і міст.
А ще, завдяки нашим спецслужбам та фахівцям-аматорам з дослідження соцмереж, ми чуємо голоси цього «глибинного народу».
Рідні люди солдатів росармії — мами, дружини, друзі, батьки — у соцмережах відкрито схвалюють агресію проти України. У десятках перехоплених телефонних розмов ми чуємо, що війну проти нас вони розглядають як можливість забезпечити собі «безбідне» життя, а пограбування наших помешкань — як «похід у супермаркет». Вони просять своїх «солдатиків» красти все — телефони, телевізори, унітази, велосипеди, коштовності, спиртне, цигарки і навіть вживану білизну.
Відставимо вбік моральну сторону мародерства, подивимося на ці факти з погляду раціональності. Отже, росіяни відправляють поштою за тисячі кілометрів старі майки, вживані праски, фени, телефони, взуття, телевізори. Це ж дорого, простіше було б ці речі купити. Хіба ні? Тоді чим пояснити доцільність такого трафіка? Схоже на те, що в російській глибинці звичні для нас речі — «заморська дивина», недоступна їм у повсякденному житті.
І такому висновку є цілком документальне підтвердження.
…Вже відомо, що росіяни-мародери відправили з Білорусі кілька тонн посилок із награбованим на Київщині. Географія отримувачів — від столиці до найдальших околиць (дивитися тут). Але фокус у тому, що вони не тільки жадібні, а ще й, вибачте на слові, тупі. За лічені дні активісти із соцмереж «вскрили» базу даних поштової компанії і склали «карту мародера». Інші фахівці склали онлайн-мапу, до якої «прив’язано» особисті дані злодіїв, мародерів, убивць — від домашньої адреси до номерів паспортних документів.
І ось тут прийшло повне розуміння того, ким є наш ворог. Завдяки оприлюдненим персональним даним та сучасним технологіям можна на власні очі побачити те, як і де живуть нелюди, які убивають і грабують українців (клікаємо тут).
Насправді ж це країна голодранців, які живуть в хатах і бараках зразка ХІХ сторіччя. Злиденний побут, загиджене довкілля дають чітке розуміння, що для них пошарпаний унітаз — дійсно цінний трофей, а танки і БМП, запхані вкраденими матрацами і килимами радянської епохи — це про якусь збочену жебрацьку розкіш.
-
- Ілюстративне фото
Тисячі і тисячі оприлюднених нині фото- і відеофактів безпристрасно констатують, що «заможні росіяни» — це фейк. Ба навіть гірше, вони всі разом — це злодійкувате, агресивне, аморальне болото, ці 140 мільйонів — суцільні війська Z.
