Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
З моменту широкомасштабного вторгнення росії в Україну до частин Збройних Сил та підрозділів ТрО з «цивільного життя» повернулися тисячі учасників бойових дій, колишніх військовослужбовців та правоохоронців. Зокрема, дістали з шаф однострій та амуніцію офіцери запасу, які після проходження військової служби побудували успішне життя та кар’єру поза армією.
Серед них і командир одного з окремих батальйонів територіальної оборони Харкова майор Костянтин Жидков. До 24 лютого він — колишній спецпризначенець, український держслужбовець, суспільний діяч, юрист, спортсмен. А в перші ж дні широкомасштабного російського вторгнення в Україну згуртував навколо себе колишніх колег із правоохоронних органів, учасників бойових дій, які стали кістяком майбутнього батальйону ТрО. Поки тривали бюрократичні процедури щодо створення підрозділу, офіцер разом з побратимами організували «підпілля» та успішно знищували ворога.
— У перші дні вторгнення ми отримали інформацію про те, що окупанти залишили техніку в одному з районів Харківської області, аби погрітися в теплих хатах. Ми не могли не скористатися таким шансом. До місця розташування ворожих бойових машин їхали в темряві по навігатору, адже потрібно було дотримуватися повної тиші під час проведення операції. Техніку знищили без єдиного пострілу, за допомогою «коктейлів Молотова», або, як їх зараз називають — «Смузі».
8 березня було офіційно сформовано окремий батальйон ТрО, а Костянтина призначено командиром підрозділу. Кореспондентка АрміяInform провела з офіцером один день, аби показати роботу комбата-тероборонівця фронтового Харкова зсередини…
Ранок комбата
Зустрічаємося біля розташування управління батальйону о 7.30. Костянтин уже у повному спорядженні, зі зброєю. Бадьорий, активний, небагатослівний. Розповідає, що прокидається він о 6-й ранку. Цієї ночі випало провести у царстві Морфея лише близько трьох годин — на одному з блокпостів на ділянці відповідальності виникла ситуація, яка вимагала втручання з боку керівництва.
Відпочиває офіцер тут же — в управлінні. Підйом, ранковий туалет, сніданок, чашка бадьорої кави… О 7.40 вже триває доповідь керівництву щодо стану справ на ділянці відповідальності. Минула ніч була відносно спокійною — ворожих обстрілів зафіксовано не було. Не було і втрат серед українських військовослужбовців і техніки.
О 8.00 розпочинається шикування особового складу управління батальйону — перевірка наявності військовослужбовців, підбиття підсумків служби за ніч, постановка завдань на день. П’ятдесят хвилин Костянтин виділяє на вивчення нових розпоряджень, що надійшли за ніч, підписання документів. О 9.00 — нарада з командирами підрозділів, яка триває по-військовому стисло: впродовж 15 хвилин обговорюються питання заміни особового складу на блокпостах, плани та недоліки, виявлені під час перевірок, постановка завдань на добу тощо.
У результаті переговорів «запозичив» на добу «Рапіру», розрахунок та кілька десятків снарядів
Уже о 9.20 висуваємося на позиції одного з підрозділів батальйону. Костянтин вимагає надягти засоби захисту — шолом та каску, адже, попри те, що пересуватися будемо в межах міста, невідомо, де може статися обстріл — за останні кілька днів орки активізувалися, безупинно «рятують» місто снарядами від «Градів» та «калібрами»…
По дорозі комбат розповідає, що вже деякий час окупанти з танків та САУ «жахають» одну з позицій українських тероборонівців, що розташована на околиці Харкова по сусідству від тієї, на яку ми слідуємо. Вчора Костянтин зустрівся з колегами однієї з бригад ЗСУ — в результаті «переговорів» «запозичив» на добу «Рапіру», розрахунок та кілька десятків снарядів. Тяжка зброя вже очікує на бій.
На місці упродовж 20 хвилин Костянтин обговорює з артилеристами деталі «спецоперації» щодо знищення ворожої техніки, необхідності залучення БПЛА та часу початку дій. Завдання поставлені, залишилося дочекатися лише результату, але сумнівів в успішному завершенні справи не виникає.
Вирушаємо далі. Наступна точка — спостережний пункт в одному з районів міста. З нього бачимо, як ворожі снаряди накривають українські позиції щільним вогнем. Над районом лунає гуркіт канонад, над обрієм підіймаються клуби диму…
Мета прибуття Костянтина, зокрема, зустріч із розвідниками-корегувальниками, які за допомогою бусолей здійснюють сполучене спостереження з метою виявлення ворожих артилерійських точок, які невпинно гатять по Харкову, вбиваючи містян. Під час розмови військові сходяться на тому, що «спостережник» слід змінити. З місцем розвідники вже визначилися, від комбата чекали лише погодження — до речі, Костянтин належить до тієї категорії керівників, які вміють слухати й чути підлеглих. Тож, уже завтра при взаємодії побратимів з окремої механізованої бригади імені отамана Івана Сірка на новій позиції розгорнеться активна діяльність щодо виявлення та знищення ворожої арти.
На наступних двох позиціях харківських тероборонівців Костянтин оголошує бойову тривогу та перевіряє готовність особового складу діяти в умовах бою. Робить кілька зауважень та обстежує ВОПи, вносить свої корективи в їхнє облаштування. Усе чітко, послідовно, без зайвих емоцій — справжній бойовий офіцер…
«Ми робимо все, аби якомога швидше наблизити нашу перемогу!»
Час плине швидко… Вже давно минула обідня година. Повертаємося до місця дислокації управління батальйону. Коротка перерва на прийом їжі. Поспілкуватися на віддалені теми майже не виходить — постійно дзвонить телефон або до кабінету входить хтось із підлеглих комбата. Костянтин негайно відповідає на кожен виклик та попутно вислуховує візитерів, ставить завдання, щось радить… Складається враження, що в тілі цього кремезного чоловіка існує кілька особистостей, які навчилися працювати командою, адже на обличчі офіцера не спостерігається жодного натяку на неуважність або розгубленість.
… Сонце сідає за обрій. Позаду нарада у командира бригади ТрО, нові завдання, нові виклики та купа невирішених питань.
— Часу зараз вистачає на все, адже нам тепер ніч замінює день. А відсипатися будемо після перемоги! — ділиться думками офіцер.
З 24 лютого всі дні комбата Костянтина Жидкова схожі поміж собою. Утім, як і у решти військовослужбовців, які боронять нашу неньку від «визволителів».
— Різноманітність нинішнього життя полягає лише у зміні завдань або їхній послідовності. Іноді доводиться їздити у різні райони Харкова, аби доставити цивільним гуманітарну допомогу, час від часу «зачищаємо» райони від окупантів й диверсантів, зустрічаємося для взаємодії з колегами з бойових бригад. Але мета всієї цієї діяльності команди, яку я зібрав навколо себе, одна — ми робимо все, аби якомога швидше наблизити нашу перемогу!
