Саме офіцери планують операції, приймають рішення в критичних ситуаціях, відповідають за особовий склад і ведуть підрозділи до виконання бойових завдань. Саме таких офіцерів готує…
Район ЗАЗ у Чернігові один із найбільш зруйнованих у місті. 13 березня вночі відбулося три російські авіанальоти. Внаслідок авіаудару рашистів постраждали кілька багатоповерхівок у районі. Одна з них — гуртожиток. 17 березня під час проведення робіт із розбирання конструкцій рятувальники дістали з-під завалів родину з 5 осіб. На жаль, всі вони загинули. Серед них троє дітей: хлопчик та дівчинка, двійнятка, яким було по 3 рочки, старша сестричка 12 років та їхні батьки.
Минув майже місяць. Російські окупанти в Чернігівській області зазнали втрат і під тиском Збройних Сил України відступили за межі кордону з Україною. У Чернігові досі проблеми з водою, світлом, їжею, але люди повертаються в місто.
Мешканці гуртожитку в районі ЗАЗ пробираються у свої квартири, щоб врятувати свої речі.
Для цього вони спускаються в підвал, потім потрапляють у під’їзд, бо всі входи завалені. З другого поверху нагору шлях можливий лише через пожежну драбину.
На руїнах гуртожитку, що в районі ЗАЗ, на проспекті Миру, на четвертому поверсі два військових намагаються розчистити розтрощену квартиру. Господар квартири прикордонник Олександр. З першого дня широкомасштабного нападу рф він захищав місто від рашистської навали. І лише за півтора місяця зміг потрапити у свою квартиру.
«Квартиру купив торік. Взяв холодильник і телевізор. Планував жити з родиною. А зараз втратив усе», — розповів Олександр.
Під час авіанальоту дружина з дітьми були в іншому місці, але наразі родина захисника знов залишилася без квартири.
Він не говіркий, у нього стрес. Під час розмови намагається щось підняти і кудись покласти, але це зробити неможливо. Замість відремонтованої квартири цілковита руйнація. Він разом із побратимом намагаються хоча б щось врятувати. У будинку вже «попрацювали» мародери. Серед вцілілого — холодильник, який будуть спускати вниз із вікна, якого вже немає.
Про російських окупантів він майже не говорив, ховаючи всі погані слова для слушної нагоди, щоб використати їх під час зустрічі з ворогом.
Поруч із будинком стоїть Зіна, яка теж мешкала в гуртожитку. Вона прийшла разом із сином і знайомими, які намагаються спустити її речі з восьмого поверху. Весь час, поки російські окупанти бомбили і обстрілювали місто, ховалися в гаражі.
«Це все сталося о 4:36 ранку. Як бахнуло — так і попадали всі. Нам здавалося, що там безпечніше, але коли останнього разу бомбили, було дуже страшно. Тому що впало в чотирьох метрах від нас», — згадує Зіна часи облоги Чернігова.
Весь час вони з родиною жили в гаражі. Тепер планують переїжджати, тому що син починає навчатися.
«Вчора тільки світло з’явилося, а так сиділи без світла і воду носили з колодязя. Ми 30 років прожили тут, збирали гроші, і ось ми залишилися без нічого», — плаче вона.
Наразі родина не знає, що робити далі, але планує залишатися в Чернігові.
Міський голова Чернігова Владислав Атрошенко вважає, що в місті лишилося близько 80–95 тисяч мешканців, а раніше було майже 300 тисяч. Адміністрація звернулася із проханням повернутися до тих, хто може взяти участь у відновленні критичної інфраструктури міста.
У місто повертаються люди, а отже, оживають вулиці та райони. Чернігів і його мешканці разом із військовими не тільки витримали напад, а й перемогли ворога в цій битві. Вирішальна битва за Україну ще попереду, і вони вже до неї готуються.
