Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Хтось тримає слона за хобота і думає, що він як змія, інший за ногу, і переконаний, що перед ним дерево, той, кому дістався хвіст, дотримується думки , що слон це як мотузка.
Кожен пізнав лише частину цілого. І кожен був неправий…
Давайте згадувати цю притчу, коли виникатиме чергова спокуса зрадою і «всепропало».
Кожен, напевне, може уявляти себе великим стратегом, спостерігаючи за ходом подій через екран смартфона.
І все ж. Ми не на шоу «останній герой», де публіка голосує кому йти, а кому залишатись.
Ми не в театрі, де глядачам роздають «лібретто» з описанням очікуваного дійства.
Військові не анонсують задуми, операції і точний час їх початку.
Варто почути Головнокомандувача ЗС України: «Наголошую, що проведення оборонних операцій не є темою для публічних обговорень. Ми робимо можливе й неможливе для Перемоги і збереження життя особового складу та мирних мешканців на всіх напрямках. Вірте у Збройні Сили України!».
Давайте виходити з того, що є глобальний оборонний задум і велика військова операція. Повною і системною інформацією про це володіє лише найвище військово-політичне керівництво. Більша частина цієї інформації з грифом «секретно».
На всіх інших рівнях інформація і відповідно уява про ситуацію — обмежені. Тобто, особа, яка виконує бойове завдання на тактичному рівні, володіє інформацією допустимою для цього рівня.
Рішення по конкретним регіонам, населенним пунктам чи по конкретній операції приймаються з урахуванням: оборонного задуму в цілому; всіх наявних спроможностей; розрахунку дій ворога; з врахуванням загроз та перспектив.
Тому, висмикувати з загального задуму та глобальної оперативної картини фрагмент і починати його аналізувати, немає сенсу. Це лише деталь, яка не дає уяви про всю картину.
Крім того, варто розуміти, що військові не можуть розкривати публічно під час війни інформацію про те, яку допомогу вони надавали тому чи іншому підрозділу, що опинився в складній ситуації. Адже ворог одразу зрозуміє, що є канали надання допомоги.
Військові не можуть розкривати під час війни свої плани. Військові не можуть і не повинні під час війни пояснювати чому було прийнято те чи інше рішення — щодо дороги, мосту, літака, населеного пункту тощо. Річ у тім, що пояснення рішення — це пояснення детелей загального плану, в рамках якого прийнято це рішення.
Військовий — це насамперед професія. Люди, які приймають сьогодні військові рішення, багато років вчились на цю професію і мають великий бойовий досвід з 2014 року. Це люди, які несуть відповідальність за свої рішення.
Тож, не варто перетворювати обговорення військових операцій на «футбол» — коли всі знають, як футболісту голи забивати.
Це складна і виснажлива війна. Сили нерівні. І нас ще чекають складні випробовування.
Але за 47 днів війни наше вище військове командування довело всьому світу, що вміє успішно воювати, виходячи з наявних можливостей.
Джерело: facebook сторінка заступника Міністра оборони України Ганни Маляр
