Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Міський голова Чернігова днями повідомив про те, що досі тривають пошуки загиблих під руїнами школи № 21. Третього березня російський літак кинув бомбу у двір школи, де на той час знаходилося бомбосховище, волонтерський центр і невеликий підрозділ територіальної оборони.
21 школа була однією з найкращих у місті. За підсумками проведення другого етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів за минулий рік школа увійшла у десятку найкращих закладів загальної середньої освіти, але третього березня російські окупанти вирішили її знищити.
З того дня минуло 37 днів. Бригада ДСНС з важкою технікою розпочала свою роботу з розбирання завалів.
«Є інформація, що там знаходиться жінка. Інформація неперевірена, але ми хочемо до кінця в цьому бути впевненні. Тому ми розбираємо завали, прибираємо плити. Крім того, місцеві мешканці та добровольці територіальної оборони повідомили, що під завалами залишилися їхні речі, документи. Маємо надію, що ми все це знайдемо», — повідомив Олександр Дідовець, начальник відділення групи рятувальних робіт міста Чернігова аварійного загону спеціального призначення.
Кілька годин під дощем вони проводили свою роботу. Неподалік стояла жінка і чекала завершення робіт. Вона назвала себе Віта. На обличчі невеликі шрами, що залишилися після бомбардування, під час якого вона дістала наскрізні поранення на руках, крім того, було поранена у легені, поламані ребра. Вона сьогодні перший день, як вийшла з лікарні.
Віта зайшла до рідних і побачила, що ведуться роботи з розчищення завалів.
«25 лютого я прийшла в школу з братом та невісткою в бомбосховище, а з 26 лютого вже почала надходити гуманітарна допомога і я приєдналася до волонтерів. Ранком третього березня прилетіла бомба. Я якраз стояла на вході та обернулася. Я бачила бомбу, що падала, чула звук, який паралізує, і це жахливо. А потім все, як в тумані, — згадує той жахливий день Віта. — Мого брата вибуховою хвилею закинуло в приміщення і він був поранений, але залишився живим, а невістка була на порозі та відразу загинула. Я не бачила тих, хто відразу загинув. Мене відвезли на швидкій. Багато людей постраждало. Мені дуже шкода, що все так вийшло».
У цій школі навчався Микола Бруй, учасник Революції Гідності та АТО, який влітку 2014 року героїчно загинув у бою поблизу села Красне, що на Луганщині.
Хлопець тоді намагався врятувати пораненого побратима. Наразі про це залишилася розбита дошка пам’яті. Варто згадати, що російські фашисти намагаються вдруге вбити вже загиблих героїв. Місце поховання Миколи Бруя було обстріляне на Чернігівському кладовище російськими окупантами.
