Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Українці! Українки!
Завершився 43-й день повномасштабної війни. Війни Росії проти України. Війни, яка проявила всю правду і про нашу країну, і про всі інші країни, і про Росію, і про світ загалом. Ця війна демонструє, як багато всього не хотіли помічати в нашій державі, у наших людях. Як багато світ вірив чужій пропаганді та російським міфам про Україну, а не тому, що є насправді.
Ми ж завжди були такими… Ми завжди були сміливими. Найсміливішими у світі. Я в цьому впевнений. Бо хто ще робив би те, що роблять українці? Хто ще мав стільки сміливості постійно боротися проти будь-яких проявів тиранії й захищати саме свободу? На кожних виборах, у революціях і на війні. Хто ще мав таку сміливість боротися проти всіх сил Росії на землі, у повітрі й на морі? Хто ще мав таку сміливість іти голіруч проти російської бронетехніки там, де росіянам тимчасово вдалося щось там захопити? Хто ще мав таку сміливість говорити всьому світу, що лицемірство – це погана зброя? І не просто говорити, а переконувати й повертати світу чесність. Хто ще мав таку сміливість спонукати найбільші глобальні компанії забувати про бухгалтерію та згадувати про мораль? А усіх політичних лідерів – хоч якими вони були – навчати хоч трохи бути українцями… Хоч трохи бути сміливими.
Насправді ось це – наш бренд. Ось це – бути нами. Бути українцями. Бути сміливими.
Якби всі у світі мали хоча б десять відсотків сміливості, яку маємо ми, українці, то взагалі жодної небезпеки для міжнародного права просто не було б. Жодної небезпеки для свободи народів не було б. Будемо поширювати нашу сміливість. Почнемо спеціальну глобальну кампанію. Будемо навчати світ бути не просто трохи, а на повну сміливими. Як ми, як українці.
Певні результати вже є. Передусім вони проявляються у чинних санкціях проти Російської Федерації. Але в тому-то й річ – результати поки тільки «певні». Ще не такі, які потрібні, щоб зупинити Росію. Щоб зупинити війну.
Зверніть увагу: уже не перший день у засобах масової інформації говорять не про те, як реально діють санкції проти РФ, а про те, чому ж ці санкції важливі. Ніби самі себе переконують, що запровадили правильні речі, що застосованих обмежень достатньо.
Але ж якби санкції працювали справді на сто відсотків, то й не довелось би пояснювати аж так детально й прискіпливо, чому вони важливі.
Тому ще раз наголошую: потрібно більше санкцій. Потрібні ще сміливіші санкції.
Сміливість має бути критерієм для оцінки рішень. Сміливість і практичність.
Насамперед Україні потрібна зброя, яка дасть нам змогу здобути перемогу на полі бою. І це буде найсильнішою санкцією проти Росії з усіх, які тільки можуть бути.
Маємо сьогодні непогану дипломатичну новину. Росія поступово програє навіть на тих майданчиках, які розглядала як цілком комфортні для себе.
Зокрема, Генеральна Асамблея ООН ухвалила рішення про зупинку членства Росії в Раді з прав людини. Цілком логічно. Цілком справедливо. Але також не без боротьби за це рішення. Вдячний тим державам, які підтримали це. Росія вже давно не має жодного стосунку до концепції прав людини. Можливо, колись це зміниться. Але поки що російська держава та російські військові є найбільшою загрозою на планеті для свободи, для безпеки людини, для концепції прав людини як такої. Після Бучі це вже очевидно.
А почались роботи ще й з розбору завалів у Бородянці… Там значно страшніше.
Ще більше жертв російських окупантів. А що ж буде, коли світ дізнається всю правду про те, що російські військові наробили в Маріуполі? Там майже на кожній вулиці – те, що світ побачив у Бучі та інших містечках Київської області після відходу російських військ. Така ж жорстокість. Такі ж страшні злочини.
Надходить дедалі більше інформації про те, що російські пропагандисти готують, так би мовити, «дзеркальну відповідь» на шок усіх нормальних людей від побаченого в Бучі. Збираються так показати жертви в Маріуполі, ніби це не російські військові їх убили, а нібито українські захисники міста. Для цього окупанти збирають трупи на вулицях, вивозять їх. І можуть використати десь в інших місцях відповідно до розроблених пропагандистських сценаріїв.
Ми маємо справу із загарбниками, у яких не залишилося нічого людського. Щоб виправдати власні вбивства, вони беруть убитих людей просто як декорації, як пропагандистський реквізит. І це – окремий воєнний злочин, за який для кожного з пропагандистів буде відповідальність.
Дедалі більше держав світу підтримують необхідність повного і прозорого розслідування всіх воєнних злочинів російських окупантів в Україні. Кожне вбивство буде розкрите. Кожен з катів буде знайдений. Усі, хто вчиняв зґвалтування чи мародерство, будуть встановлені. Відповідальність – неминуча.
Сьогодні продовжив звертатися до парламентів і народів сусідніх держав, наших партнерів, наших друзів. Сьогодні була Греція. Сьогодні була Республіка Кіпр.
Подякував їм за підтримку України та спільних європейських зусиль, щоб примусити Росію до миру. Закликав зробити ще більше для зупинки війни. Закликав Грецію використати свій вплив як частини Євросоюзу для порятунку Маріуполя. Закликав Кіпр застосувати проти Росії спеціальні заходи. Такі як скасування «золотих паспортів» для росіян. А також блокування яхт, блокування інших російських суден, які перебувають у водах Кіпру.
На завтра планую нове звернення – до парламенту й народу Фінляндії.
Хочу відзначити, що разом з киянами до столиці повертаються й дипломатичні представники інших держав. Вчора повернулося Посольство Туреччини. Сьогодні повернувся Посол Литви. Раніше в Києві поновило роботу Посольство Словенії.
Щиро вдячний друзям України, які підтримують нас саме так, як це й потрібно зараз, також і на рівні символів, на рівні дипломатичних жестів. Це – також про сміливість.
І я очікую на можливість зустрітися з усіма, хто з нами. З усіма, хто сміливий. Повертайтесь. З усіма дипломатами, які повернулися в нашу столицю і продовжують працювати.
Присутність іноземних дипломатичних місій у Києві – це нормальна робота посольств, це чіткий сигнал агресору, що Київ – наша столиця. Не губернське місто Росії, а українська столиця.
Збройні Сили України продовжують робити все для відбиття наступу російських військ на Донбасі. Підрозділи окупантів на цьому напрямку активізуються й отримують нові сили з Росії. Ми все це бачимо. Аналізуємо кожен крок ворога. І будемо відповідати. Жорстко.
І вже – стійка традиція: перед записом цього звернення я підписав укази про відзначення наших найсміливіших воїнів державними нагородами та званнями Герой України.
Нагороджені 344 військовослужбовці Збройних Сил України. Ще пʼятеро військовослужбовців стали сьогодні Героями України.
Щиро вдячний за службу кожному нашому захиснику. Щиро вдячний кожній нашій захисниці!
Щиро вдячний за сміливість Українському народу.
Слава Україні!
