У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
Громадяни країн, які не на словах знають, що таке свобода та демократія, стали на захист України від фашистсько-російського загарбника. Хто як міг – хтось вийшов на мітинг, а хтось взяв до рук зброю, щоб пліч-о-пліч з українцями протистояти кривавій війні, яку нав’язала московія.
Один з них – Роб Вардаро. Народився та виріс він на Маршаллових островах, проте згодом переїхав до Массачусетса. У 2007 році чоловік вступив до лав одного з найелітніших військових підрозділів армії США – морської піхоти, де служив кулеметником.
На сьогодні у Роба чималий військовий досвід, адже він брав участь у бойових діях в Іраку, Афганістані, а також воював проти ІДІЛ у Сирії.
– За час своєї служби у різних країнах я був у містах, де тривали безперервні бої, я бачив наляканих та вдячних людей. Це показало важливість нашої присутності. Я вважаю, що кожен має пройти службу в армії, бо якщо настане час, коли на вашу свободу посягатимуть, то мають бути люди, які її захистять, – розповідає воїн.
Роб захоплюється історією, в тому числі й нашої країни. Він неодноразово відвідував Україну, каже, що закохався в неї та знайшов тут друзів, з якими буде підтримувати зв’язок усе життя.
– Мене завжди приваблювала Україна, її прагнення відійти від комуністичного устрою, нав’язаного радянським союзом. Я спостерігав, як ваша країна рухалась у напрямку свободи та демократії. Тому, коли сталися ці жахливі події 24 лютого, приїхати на допомогу Україні та українцям стало, певно, найпростішим моїм рішенням. Я на власні очі побачив, як ваш дивовижний народ, кожен його представник, став на захист своєї країни. Це викликало повагу та торкнуло душу, бо нагадало молоду Америку, яка бореться за свободу й любов до свого прапора, – ділиться емоціями Вардаро.
Під час виконання чергового завдання транспорт, у якому знаходився американець та інші військові, підірвався на протитанковій міні. На щастя, серед тих, хто вижив, був і Роб. Військовий вважає, що це завдяки амулету, який він носить біля серця. Це жетон, на якому зображена донька Роба. Саме донька, яку він з дитинства виховує самостійно, є для чоловіка найдорожчим оберегом.
– Українські воїни – справді дивовижні люди. У них цілий день стріляють, вони підриваються на мінах, але жоден не скаржиться на це. Вони найміцніші люди, яких я коли-небудь зустрічав. Солдат, якого я врятував, коли ми потрапили на протитанкову міну, на жаль, втратив ноги, але він постійно каже мені, що йому потрібен протез, щоб він міг скоріше повернутися в бій. Цей солдат – справжній герой. Такі як він і є втіленням вашої країни.
Роб після цього вибуху отримав контузію, тому потребує невеликої реабілітації – відновлення слуху та сил. Після чого військовий знову повернеться в Україну, уже як інструктор.
– Я вважаю, що вторгнення росії в Україну стало однією із найганебніших подій у сучасній історії. Але це показало справжню силу українського народу, який об’єднався, як ніколи раніше. Росія його недооцінила. Я з нетерпінням чекаю, коли ці фашисти втечуть з вашої країни. Війна закінчиться перемогою України, беззаперечно. Але як скоро, ніхто не знає, тому треба бути сильними фізично й морально.
Фото з особистого архіву Роба Вардаро.
