Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Громадяни країн, які не на словах знають, що таке свобода та демократія, стали на захист України від фашистсько-російського загарбника. Хто як міг – хтось вийшов на мітинг, а хтось взяв до рук зброю, щоб пліч-о-пліч з українцями протистояти кривавій війні, яку нав’язала московія.
Один з них – Роб Вардаро. Народився та виріс він на Маршаллових островах, проте згодом переїхав до Массачусетса. У 2007 році чоловік вступив до лав одного з найелітніших військових підрозділів армії США – морської піхоти, де служив кулеметником.
На сьогодні у Роба чималий військовий досвід, адже він брав участь у бойових діях в Іраку, Афганістані, а також воював проти ІДІЛ у Сирії.
– За час своєї служби у різних країнах я був у містах, де тривали безперервні бої, я бачив наляканих та вдячних людей. Це показало важливість нашої присутності. Я вважаю, що кожен має пройти службу в армії, бо якщо настане час, коли на вашу свободу посягатимуть, то мають бути люди, які її захистять, – розповідає воїн.
Роб захоплюється історією, в тому числі й нашої країни. Він неодноразово відвідував Україну, каже, що закохався в неї та знайшов тут друзів, з якими буде підтримувати зв’язок усе життя.
– Мене завжди приваблювала Україна, її прагнення відійти від комуністичного устрою, нав’язаного радянським союзом. Я спостерігав, як ваша країна рухалась у напрямку свободи та демократії. Тому, коли сталися ці жахливі події 24 лютого, приїхати на допомогу Україні та українцям стало, певно, найпростішим моїм рішенням. Я на власні очі побачив, як ваш дивовижний народ, кожен його представник, став на захист своєї країни. Це викликало повагу та торкнуло душу, бо нагадало молоду Америку, яка бореться за свободу й любов до свого прапора, – ділиться емоціями Вардаро.
Під час виконання чергового завдання транспорт, у якому знаходився американець та інші військові, підірвався на протитанковій міні. На щастя, серед тих, хто вижив, був і Роб. Військовий вважає, що це завдяки амулету, який він носить біля серця. Це жетон, на якому зображена донька Роба. Саме донька, яку він з дитинства виховує самостійно, є для чоловіка найдорожчим оберегом.
– Українські воїни – справді дивовижні люди. У них цілий день стріляють, вони підриваються на мінах, але жоден не скаржиться на це. Вони найміцніші люди, яких я коли-небудь зустрічав. Солдат, якого я врятував, коли ми потрапили на протитанкову міну, на жаль, втратив ноги, але він постійно каже мені, що йому потрібен протез, щоб він міг скоріше повернутися в бій. Цей солдат – справжній герой. Такі як він і є втіленням вашої країни.
Роб після цього вибуху отримав контузію, тому потребує невеликої реабілітації – відновлення слуху та сил. Після чого військовий знову повернеться в Україну, уже як інструктор.
– Я вважаю, що вторгнення росії в Україну стало однією із найганебніших подій у сучасній історії. Але це показало справжню силу українського народу, який об’єднався, як ніколи раніше. Росія його недооцінила. Я з нетерпінням чекаю, коли ці фашисти втечуть з вашої країни. Війна закінчиться перемогою України, беззаперечно. Але як скоро, ніхто не знає, тому треба бути сильними фізично й морально.
Фото з особистого архіву Роба Вардаро.
