Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Гірський штурмовик на псевдо «Фелікс» розповідає, що операція пройшла без втрат із нашого боку.
– Робимо добру справу – кришимо орків, як можемо, – говорить «Фелікс». – Вчора «спалили» їхній передній край. Вони почали створювати суцільну лінію оборони, вкопуватися, укріплювати свої позиції. Ми вирішили їх вибити звідти, поки вони не міцно закріпилися.
На захоплених позиціях українські захисники знайшли чимало покинутої у паніці зброї – РПГ, купу пострілів до них, підствольники, «мухи», велику кількість набоїв до стрілецької зброї різних калібрів та документи. Підрозділу українських воїнів протистояло до двох десятків ворожої піхоти на передньому краї та від трьох до чотирьох десятків у резерві.
– Їхня позиція була важлива: вони контролювали дорогу, – пояснює «Фелікс». – Добре, що вони не вміють воювати. Резерви, які мали прийти на допомогу, побігли першими. Швидкості їм додав наш міномет. Передові позиції спочатку відстрілювались, але потім забрали поранених і чкурнули з поля бою слідом.
Воїн розповідає, що судячи із захоплених документів та записників, ворожий підрозділ комплектувався наступним чином: уся командна вертикаль, від сержантів до офіцерів – кадрові військові рф. Рядовий склад – мобілізовані з так званої ЛНР.
– Вони – не воїни. Бойовий дух у них ніякий. Не знають, що робити і чому сюди прийшли. Ми кусаємо їх з усіх боків, б’ємо, вони – кидають зброю, пожитки, награбоване і тікають. Непрофесійні безхатьки. Їхнє спорядження, екіпіровка – жахіття якесь: молдаванські рябі сумки, мішки, що перероблені в рюкзаки, якесь дрантя… З савдепівськими металевими касками бігають, флягами, казанками, плащ-наметами. Не армія, а клоуни… Я сам родом з Донбасу. Скажу так: наша земля і люди багато настраждалися від рашистів. Ми будемо їх нищити, палити, рвати, поки не виженемо їх до самого Таганрога!
Мобільна пресгрупа ОТУ «Північ»
