Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
В Олега зі Стрийщини, солдата одного з підрозділів ТрО Львівщини, позивний «Відьмак». А життєве кредо один в один збігається з провідною місією головного героя циклу романів «Відьмак» польського письменника Анджея Сапковського Геральта з Рівії: нищити монстрів та захищати людей від сил зла.
Щоправда, на відміну від всесвіту книжного персонажа, монстри в нашій реальності цілковито реальні. Вони носять мітки з латинською «Z» та російським триколором.
Олег – бойовий медик підрозділу. І його побратими стверджують, що їхній «док» – справжній профі. Олегові батьки – військові. А от він до початку московського вторгнення помишляв зовсім про іншу кар’єру. Хлопець закінчив богословську академію у Відні.
– Під час навчання я писав роботу по психології. Темою було подолання кризових станів та ПТСР у воїнів-учасників АТО/ООС. На війну у 2014 році я «не встиг», але тепер став до лав захисників і роблю те, що добре умію, – розповідає бойовий медик. – Найголовніше, що я пізнав у війську – це відчуття справжнього товариства. Бойові побратими підтримають, допоможуть, прикриють вогнем. Це дуже цінне для мене відчуття!
Буквально перед війною на своєму правому передпліччі Олег зробив татуювання у вигляді українського орнаменту-вишиванки. Каже, що це символічний оберіг. Бо те, що робить правиця – нищить ворогів чи рятує життя побратимів, робиться задля України.
Фото та відео автора
