У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Серед захисників України є чимало цікавих та неординарних особистостей. Учителі, актори, музиканти, банкіри та представники багатьох інших професій сьогодні дають відсіч рашистському окупанту на всіх фронтах нашої держави. Та є й люди, котрі впродовж своєї багатовікової історії й етнографічної належності нажили войовничої слави, і тепер їхні нащадки знову у строю. Йдеться про легендарних закарпатських гуцулів. Сьогодні чимала кількість цих чудових, добрих та надзвичайно бойових чоловіків і жінок воюють у складі одного з добровольчих підрозділів.
— Ми не прийшли на фронт бити москаля 28 лютого, ми воюємо з цими тваринами ще з 2014-го, — розповідає боєць ДУКу «Правий Сектор» на позивний «Дон». — За 8 років війни ми пройшли хорошу бойову школу та здобули навики, які нині допомагають гнати з України окупантів. Скільки зараз гуцулів воює? Багато. Точно сказати не можу. Утім, я впевнений у своїх побратимах — гуцулах-опришках із Рахівщини, котрі зараз зі мною воюють у лавах ДУКу.
За останні півтора місяці закарпатські добровольці неодноразово показували кадирівським шакалам-недогорцям, хто такі справжні сини гір.
— Карпатські гуцули називають між собою бородатих кадирівців «ґудзунарі» (бородаті, волосаті зачуханці. — Авт.), адже ті краще горять за кацапів, бо на них більше вовни, — посміхається «Дон». — Скоро ми з тієї вовни будемо собі капчури (вовняні шкарпетки. — Авт.) плести, адже гуцули — то є ґаздівські хлопці. А ще згорілу техніку ворога називаємо жартома «блодерами». «Блодери» — це свого роду духовка в гуцульських шпорах, у якій запікають різного роду смачні страви.
Хлопці з добробату кажуть, що їхні лави постійно поповнює молодь, зокрема й дівчата. Москалі ж українську жінку бояться більше, аніж нашого спецназівця. Тепер хай уявлять, що з ними зробить жінка-гуцулка…
