Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Машини, тепловізійна оптика, амуніція, каремати та тонни ліків… Щодня у волонтерському центрі Сергія Притули триває рух: хтось завозить провізію, хтось отримує та везе у свої підрозділи…
За 8 років війни волонтерська діяльність його фонду сягнула шалених масштабів, особливо за останній місяць, коли в Україні триває широкомасштабне вторгнення рф…
З чого ж почалася волонтерська діяльність відомого шоумена Сергія Притули та як удається справлятися з тисячами запитів нині — говоримо із Сергієм просто у його волонтерському центрі.
«Я відкриваю волонтерський координаційний штаб для допомоги захисникам нашого міста. Він працюватиме в центрі, в районі метро «Золоті Воротаˮ» — саме з цього допису відомого шоумена Сергія Притули розпочалася нова історія волонтерства наприкінці лютого 2022 року.
Збройні Сили України, Сили територіальної оборони, Національна гвардія України, Національна поліція… щоразу коли я приходила сюди, зустрічала безліч людей. Вони стояли в черзі за медикаментами, оптикою, електронікою чи речами. Називали те, що їм необхідно, а волонтери намагалися забезпечити кожного. Люди виходили з величезними коробками, наповненими раціями, медикаментами, формою, ліхтариками та безліччю важливих для несення служби речей. Тут все завжди злагоджено, організовано та для людей. У волонтерському штабі не сприймають лише нахаб та тих, чиї запити звучать не достатньо конкретно.
З Сергієм Притулою ми зустрілися безпосередньо у волонтерському штабі.
Заклопотаний, втомлений, але дуже привітний з усіма. Усміхається, розв’язує питання з хлопцями, які сидять на посту, та домовляється про нові поїздки, але таки зізнається, що важко.
— Справді важко. Це нагадує 2014 рік, тільки масштабовано, не знаю навіть у скільки разів. Штаб працює вже достатньо злагоджено. Люди розбиті по напрямках. Хтось займається тепловізійною оптикою, хтось дронами, хтось транспортом. Є люди, які займаються комунікацією, є люди, які займаються логістикою. Механізм, слава Богу, налагоджено, але та кількість запитів, яка на нас приходить, ми просто фізично не можемо опрацювати, — розповідає Сергій.
Шоумен ділиться тим, що йому важко відмовляти людям, але він вимушений, бо запити кратно перевищують пропозицію.
— Коли ти за день сказав сотням людей «ні», тому що в тебе немає можливості всім допомогти, та й навіть тим, кому допомагаєш, теж не на сто відсотків їхнього запиту — це все дуже вимотує. Ти розумієш, що це твоє «ні» всі трактують абсолютно по-різному. Зі Збройними Силами трохи спокійніше в цьому плані. Звичайно, що велика кількість людей, які стали волонтерами після 24 лютого, тільки сьогодні освоюють ази цього процесу, з ними важко, але ми намагаємося ставитися з розумінням до всіх цих речей, — ділиться Притула.
У перші тижні роботи волонтерського штабу для них абсолютно зникла різниця між днем та ніччю, між ранком чи вечором. Перші кілька тижнів — це був просто порваний, не нормований робочий день 24/7.
— Є розуміння того, що без певної рекреації (назвемо це так), ти не зможеш виконувати свою роботу з високим коефіцієнтом корисної дії. Ми контактуємо з комбатами, начальниками штабів, щоб запитати, чи точно це ваші люди та чи точно їм це потрібно. Залежно від того, хто виходить на зв’язок, ми розуміємо, які є потреби. У силах ТрО не вистачає банального, тобто форма, шолом, бронь, берці, так далі. ЗСУ має запит здебільшого із забезпечення тепловізорами, тепловізійною оптикою, приладами нічного бачення, дронами, дронами з тепловізійною оптикою, тактичною медициною, тому подібне. Плюс, бої йдуть. Відповідно, майно нищиться, втрачається, — розповідає Сергій.
Шоумен каже, що було, є і залишиться завжди актуальним — транспорт. Його навіть у відносно спокійніші роки не вистачало, а нині й поготів.
— Волочимо з Європи все що можна, але, на відміну від 2014-2015 років, з маленькою ремаркою. Тобто якщо тоді ми волочили все, то нині ми поставили планку в районі 8-10 тисяч євро, нижче якої ми намагаємося не опускатися. Тому що вже за цю ціну в Європі ми можемо придбати автомобіль, який тут точно не буде потребувати ремонту одразу після прибуття, — ділиться Сергій Притула.
Поруч із Сергієм завжди вірна команда, яка підтримує його вже восьмий рік. Наприклад, Роман Сініцин. Він у 2014 році разом з Георгієм Тукою, Олексієм Сіхарулідзе та Ганною Гвоздяр (директорка фонду) стояли біля початків народного тилу. Нині Олексій Сіхарулідзе займається питаннями запитів, а на Романі Сініцині зав’язані контакти з командирами підрозділів. Сергій Притула каже, що разом з такою командою набагато простіше працювати, адже вони розуміють усі ці процеси.
Так само злагоджено працюють люди у відділах. У кожному з них є спеціалісти, які відповідають за ту чи іншу галузь.
Наприклад, у відділі електроніки, у якому багато павербанків, телефонів, комп’ютерів, коптерів, рацій і тактичних ліхтариків, працює волонтер Максим.
— Нині у нас запрацювала програма запитів. Тобто людина, щоб щось отримати подає запит в електронній формі, він потрапляє до нашого відділу, який його обробляє та погоджує з нами, — розповідає хлопець.
Волонтери кажуть, що трапляються й відмови, бо, наприклад, коптер — коштовна річ, і перед тим, як його надати, необхідно зрозуміти, чи насправді він потрібен підрозділу.
— До нас приходить людина, і ми вже бачимо, чи вміє вона «літати», чи вистачає її досвіду для того, щоб використовувати це обладнання, і тільки після такої перевірки можемо віддати коптер, — розповідає Максим.
Завжди велика кількість людей перебуває біля медичного відділу. Звідти виносять по 2-3 великі коробки з кровоспинними, бандажами, протизастудними та іншими життєво необхідними медикаментами.
— Багато ліків нам надсилають з-за кордону, 80 відсотків — це донати, і це дуже добре, що є такі люди, як Сергій, які щодня спустошують свій рахунок під нуль. З таким лідером приємно працювати, бо він веде за собою, а не просто сліпо роздає накази, — розповідає волонтер Рустам Ганєєв.
Історія парамедика Рустама досить цікава. У 2013 році чоловік втік з Росії, був учасником Майдану, а згодом і бійцем добровольчого батальйону.
— У 2016-2017 роках я пройшов парамедичний тренінг під керівництвом видатного Дениса Суркова, — ділиться Рустам.
Власне кажучи, волонтерський штаб — це величезний механізм, де всі роблять одну велику справу. Тут завжди панує атмосфера поваги одне до одного та прагнення разом здолати ворога.
