Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Це — якщо коротко говорити про роботу протитанкістів з львівської бригади ДШВ. І це результат полювання за ворожими «коробочками» лише за два дні.
Ось, що пише наш побратим з місця події: пишаюсь роботою наших операторів протитанкових керованих ракет. Вони реально трощать русню, як Боженька. От дивіться, відбулося усе, як у тій лічилці про 10 маленьких африканців: було 10 танків у русні, а вже за два дні — лишилося п’ять. А ще в мінус пішли 2 ворожих БТР та група піхоти противника. Десь до 10 осіб, бо порахувати їх складно — потрібно складати докупи.
Ну а ще, як зазначає наш земляк-пресофіцер, цей результат — просто відмінна реклама вітчизняного ВПК. Адже десантники відпрацювали по ворогу «Стугнами». І ось розповідь командира підрозділу операторів ПТРК.
— Наш штурмовий підрозділ, до якого був приданий мій розрахунок, отримав завдання наступати вперед. Щоб подавити атаку наших десантників, ворог висунув бронетехніку. Ми ж мали її знищити, — розповідає командир протитанкістів-десантників, воїн із позивним «Махно». — Позицію вибрали відмінну — на горі. Видимість чудова. Встановили ракетний комплекс «Стугна-111». За 300 метрів встановили протитанковий ракетний комплекс «Корсар-216». Навколо вже з самого ранку йшов бій. Ми почули шум моторів ворожих машин і скоро побачили першу — це був БТР. Їхав прямо на нас. Відстань — три кілометри, але вона швидко зменшувалась. Чи було страшно? Звичайно. Втім, козаки не дали страху керувати собою. Мій розрахунок приступив до справи. Бойовий рахунок незабаром було відкрито — «орки» почали палати. Наша рідна, вітчизняна «Стугна» — шикарна зброя. Надійна. Влучна. Оператор комплексу спіймав джойстиком на екрані «бетер» окупантів і відразу ж здійснив пуск. Ракета вразила ціль! Ворожий БТР горів повільно, пихкаючи сірим димом. Було чутно, як всередині детонує боєкомплект. А навколо продовжувався бій. Крізь гримання вибухів та черг ми знову почули роботу двигуна. Танки? Так, це був рашистський Т-72. Здалека схожий на якусь велику незграбну сіру тварину, рухався напереріз нашим штурмовим групам, намагаючись подавити наступ десантників. Ми знову зарядили нашу «Стугну». Страху вже не було. Увімкнулись навички, напрацьовані раніше під час навчань. Розрахунки ПТРК діяли чітко, злагоджено, спокійно, наче вони не на війні, а на полігоні. «Пуск»: і вже за кілька секунд ракета влучає просто під башту російської «бляшанки»! Танк зупинився, з його башти, через відкритий люк вирвався високий яскравий стовп полум’я, схожий на виверження вулкану. Це було феєричне видовище!
Гадаєте дуелі бувають лише в танкістів, пілотів та снайперів? Аж ніяк! Оператори ПТРК також змагаються з аналогічними підрозділами противника в кращих традиціях вестернів: хто перший вистрілив — той пішов з поля бою своїми ногами.
— Знищення БТРа і танка занепокоїло ворога. Хтось з моїх хлопців помітив, як по полю пересувається двоє «орків» і тягнуть протитанковий ракетний комплекс. Здається то був «Корнет», — продовжує розповідь десантник «Махно». — Діяти треба було швидко. Я навів «Корсар» і здійснив пуск ракети. Через кілька секунд тих двох рашистів і їхню зброю накрило вибухом. Несподівано, крізь дим від бронетехніки, що палала, ми побачили групу ворожої піхоти. Ті перебігали від укриття до укриття. Ми нарахували 7 московітів. Що робити? Часу на роздуми не було, бо ще трохи і вони б стали атакувати нас. І ми накрили їх ракетою зі «Стугни». Вибух і 7 руських стали «хорошими руськими». Бій тривав. Потім на нас один за одним намагались вийти ще танки. «Стугна» знову відпрацювала на відмінно. Одну за одною ми підпалили ворожі «коробочки».
Звісно, п’ятьма підбитими танками та двома спаленими БТРами ворога проблему тимчасового захоплення частини наших земель не розв’яжеш. Але велика перемога у цій війні складається саме з отаких маленьких, локальних успіхів. Які у підсумку приведуть до того, що московіти підуть слідом за російським військовим кораблем. Ну а наші козаки-десантники разом із побратимами з інших підрозділів українського війська пишуть зараз новітню історію усього цивілізованого світу!
«Скала» (Тернопільщина), «Фантом» (Хмельниччина), «Ревас» (Рівненщина), «Ворон» (Донеччина), «Махно» (Львів): запам’ятайте ці псевдо. Адже ці хлопці-протитанкісти одну яскраву сторінку цієї історії вже написали! Це було славне полювання!
Фото Юрія Лелявського
