«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Програму «русская доктрина» розробили ще у 2005 році. 2006 року рецензенти московської духовної академії оцінили її як таку, що «не суперечить духу та вченню православ’я». Її остаточну редакцію презентував тодішній митрополит, а нинішній патріарх кіріл гундяєв. А у 2007 році «русскую доктрину» ухвалив як основу ідеології всесвітній російський собор під егідою РПЦ.
Довідково. «Майн кампф» («Моя боротьба», нім. Mein Kampf) — книга Адольфа Гітлера, яка стала ідеологічною основою німецького націонал-соціалізму. Вперше опублікована 1925 року.
Головні ідеї: Австрія повинна приєднатися до Німеччини. Світове єврейство, а також його породження марксизм, повинні бути нейтралізовані. Замість класової боротьби повинна розпочатися расова боротьба робітників Німеччини. «Більшовизм» повинен бути знищений. Його територія (так званий східний життєвий простір — «Lebensraum im Osten») повинна бути розчищена для проживання арійської раси. Головна країна-ворог Німеччини — це Франція. Війна на 2 фронти не повинна повторитися, тому потрібен союз з Італією та Великою Британією. Завоювання нового життєвого простору для Німеччини.
Окрім ідеологічних гасел, у доктрині поставлені конкретні завдання. Серед них — захоплення Криму та Донбасу (як мінімум) і всієї України, яка згадується серед ключових «противников россии». У цьому списку ворогів, окрім України, Сполучені Штати Америки й інші країни НАТО, зокрема колишні країни соцтабору, Туреччина та країни Азії, насамперед — Китай.
Можливо, вперше саме в цій доктрині введено терміни «русскій мір» і «скрєпи», а також тезу про те, що «в 1922 году… вопреки сталинскому плану коммунисты-ленинцы настояли на украинском… суверенитете».
Для того щоб уявити масштаб хвороби, що роз’їла не лише путлера, а російську церкву і все населення країни-агресора, наведемо лише кілька цитат, частину з яких нещодавно поширили в соцмережах професор математики Каліфорнійського університету Роман Вершинін та український історик Сергій Шумило, а частину додали ми, після опрацювання документа:
«сделать сами имена „россия“, „русские“ символами правильной цивилизации и морального влияния»;
«официально провозглашается концепция пространства исторической россии, то есть естественного ареала русского мира (нынешняя рф плюс русские этнические анклавы — таврия, новороссия, нарвская область, латгалия, южная сибирь, подкарпатская русь, а также территории комплементарных этносов — белорусов, восточных украинцев, закарпатских русинов и др.);
«абсолютное большинство отделившихся республик до XX века никогда не имели своей исторической национальной государственности. Эта государственность была искусственно для них создана в рамках советской национальной политики»;
«мы считали бы правомочным восстановление россии в границах ссср на 1 января 1989 года — дипломатические ведомства россии должны получить соответствующие инструкции при всяком удобном случае напоминать о правомочности старых имперских границ»;
«россия вступает на путь русской ирреденты: идеологии возвращения и воссоединения тех территорий исторической россии, на которые у нее имеется историческое и моральное право и которые есть практический смысл возвращать. Для россии это касается прежде всего белоруссии, Украины и Казахстана»;
«эти политические образования должны рассматриваться как созданные в рамках россии — ссср в целях удобства административного управления и, соответственно, лишь в существовании и признании со стороны россии имеющие основание»;
«россия должна совершить резкий разворот в отношении государств ближнего зарубежья… Необходимо признать права россии на целый ряд территорий. В случае с Украиной минимальными могли бы быть претензии на Донбасс и Таврию (Крым)»;
«главными принципами обеспечения национальной безопасности являются принципы… наступательности и экспансии»;
«россия берет на себя долг отстаивать интересы русских граждан на территории бывшего ссср, предусматривая применение экономических санкций в отношении государств»;
«российские законы имеют в россии верховенство перед международными договорами, поэтому… россия участвует в международной системе, но так называемое „мировое сообщество“ не является источником ее легитимности. В своих отношениях с соседями и правовыми субъектами русское государство стремится к формированию локальной правовой системы, недоступной для внешнего вмешательства»;
«русская православная церковь является неустранимым элементом оформления правовой идентичности россии как государства».
Наостанок ще раз зауважимо, що цю доктрину благословив і від початку просував на всіх рівнях нинішній московський патріарх кіріл. Немає сумніву в тому, що «русская доктрина» є майн кампфом рашизму і від 2007 року була вдосконалена, ставши основою ідеології рф, а російська церква, зокрема і в Україні, є головним джерелом та інструментом нав’язування українцям «русского міра» і з метою національної безпеки України має бути якнайшвидше розформована.
