Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Після строкової служби на «Гетьмані Сагайдачному» Євген Чепелянський закінчив Національний педагогічний університет імені Драгоманова. Здобуваючи спеціальність на соціально-правовому факультеті, одночасно займався правозахисною діяльністю.
— До цього мене підштовхнув досвід роботи в пожежно-рятувальній частині, де довелось зіткнутися з порушеннями законних прав особового складу, — каже Євген. — Так і занурився з головою в правозахисну роботу.
Не оминули Чепелянського і події Революції Гідності. Саме з Майдану хлопець у складі добровольчого підрозділу й відправився на війну.
— Але ще перед відправкою ми з ентузіастами-однодумцями вирішили у себе на масиві в Києві запровадити тренування для всіх охочих, — говорить мій співрозмовник. — Хоч самі не багато вміли, але ділилися, хто чим міг. Тому що невідомо було, де і як розгоряться військові дії. Допомога держрайадміністрації полягала хіба що в наданні макетів озброєнь, що зберігалися в школах району як навчальне обладнання. Проблемою була також відсутність нормальних інструкторів. Мені теж бракувало певного досвіду, який обмежувався лише службою на флоті. Тому вчився сам і вчив інших.
Воював Євген у складі «Айдару» та підрозділу ОУН, займався евакуацією поранених, доставкою продовольства та боєприпасів на передову в Піски.
— Після участі в АТО повернувся до правозахисної діяльності, — розповідає Чепелянський. — Адже багато тих хлопців, які боронили країну у добробатах, потребували правової допомоги. Тому став на чолі правозахисного об’єднання «Синдикат». А з початком широкомасштабної війни знову почав об’єднувати однодумців у добровольчий підрозділ.
Перевагу в формуванні підрозділу надавали чоловікам з досвідом бойових дій та військової служби. Але, якщо бачили у вчорашнього студента, кухаря, айтішника або таксиста шалену мотивацію, то не відмовляли в бажанні зі зброєю боронити рідну землю.
Зовні Євген Чепелянський (позивний «Хрест») мало схожий на бойового командира. В окулярах він взагалі виглядає, як шкільний вчитель. Але це лише зовні. Участь у бойових діях на Донбасі у 2014-15 роках безумовно загартували правозахисника. Переконався в цьому, коли спостерігав за тим, як Євген організовував злагодження підрозділу перед виконанням бойового завдання. Жодних зайвих команд, ніякого крику, обмаль теорії і передусім пріоритет — польовому вишкілу. З семи ранку і до команди «відбій». Натомість кожен боєць може підійти, отримати пораду, пояснення уточнити завдання.
— Наразі підготовка підрозділу дозволяє нам без умовностей вступити в бій з агресором, — підсумував розмову Євген. — Чекаємо лише на команду.
