У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
У передмісті Вінниці, селищі міського типу Стрижавка, провели в останню путь двох загиблих Героїв — Сергія Наконечного та Віталія Граба. Тисячі людей прийшли попрощатися з полеглими земляками — рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади, знайомі та односельці.
— Сьогодні ми з вами проводжаємо в останню путь двох наших земляків, стрижавчан, Сергія та Віталія, — звернувся до присутніх голова громади Михайло Демченко. — У мирний час вони жили поруч із нами, працювали, знаходили радість у щоденних простих турботах. Вони жили звичайним мирним життям, як і мільйони інших українців. Та коли армія ворога віроломно переступила кордон України, коли на українські міста почали падати російські бомби, наші хлопці без вагання стали на захист Батьківщини. Розуміння того, що саме від них залежить майбутнє рідної землі, покликало їх до бою. І, знаєте, те, що плани російських окупантів не вдалися в перші дні і тижні війни, — заслуга наших Героїв. Маємо дякувати їм, що ми живемо у відносному спокої, що в наших селах не стоять танки агресивних варварів і російські солдати не ходять нашими вулицями. Я низько кланяюсь родинам Героїв!
Також із прощальним словом виступили начальник відділення призову Вінницького РТЦК та СП Євгеній Весельський, класний керівник Віталія Граба Тетяна Дзигаленко, вчителька математики Сергія Наконечного Ольга Благун і мешканець громади, військовослужбовець Тероборони Руслан Бурденюк.
Героїв поховали з військовими почестями. В останню путь земляків проводжала кількатисячна процесія. Після прощання під звуки Державного Гімну України та залпи салюту труни опустили в могили.
Граб Віталій Вікторович народився 12 червня 1989 року, навчався в КЗ «Стрижавський ліцей № 2» та в ПТУ № 7 м. Вінниця. У 2007–2008 роках пройшов строкову військову службу, після якої працював в агрофірмі «Батьківщина». У квітні 2015 року був мобілізований до лав Збройних Сил України і до липня 2016 року проходив службу на території Донецької та Луганської областей. Повернувшись додому, працював, жив мирним життям. 1 березня був мобілізований. Життя Віталія обірвалося 27 березня поблизу населеного пункту Лупареве Миколаївської області від осколкових поранень, несумісних із життям. У червні Віталію Вікторовичу повинно було виповнитися 33 роки.
Наконечний Сергій Петрович народився 18 серпня 1986 року, навчався в КЗ «Стрижавський ліцей № 1», потім в одному з ПТУ міста Вінниця. Відслужив у війську в м. Новоград-Волинський. Працював на різних ділянках роботи, зокрема далекобійником, не один кілометр проїхав в Україні та за кордоном. У 2014 році Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. З дружиною Оленою виховували двох дітей — Галину та Ростислава. 27 березня біля населеного пункту Лупареве Миколаївської області зазнав осколкових поранень, несумісних із життям.
