Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Кажуть, що вдало обрану професію ще називають другим народженням. Василь Рак з таким висловом цілком погоджується. Столярна справа одного разу міцно зайшла в життя хлопця й поза нею він себе вже не бачив.
— Запах свіжоструганого дерева то як кохання з першого погляду, — усміхається Василь. — Які б полімерні матеріали люди не вигадували, тепло виробів з деревини завжди буде в ціні. Так само як і майстри столярної справи. Звичайно, нашому брату на допомогу прийшли надсучасні інструменти та прилади, які значно полегшили роботу. Та все ж хендмейд у справжнього столяра має велике значення. Та й насолоди від ручної роботи отримуєш більше.
Невеличку майстерню в одному зі столичних пригородів, де працює Василь з колегою, знають чимало цінителів якісних виробів з дерева. З 24 лютого робота в ній завмерла.
— Дружину з дітьми відправив до батьків, де на сьогодні відносно спокійно, а сам почав оббивати пороги військкоматів з довжелезними чергами, — говорить мій співрозмовник. — Каюсь, навіть довелось скористатися «допомогою» знайомих, аби швидше потрапити до тероборони, отримати зброю та спорядження.
У Василя Рака неабиякий досвід військової служби, в тому числі й на контракті у спецпідрозділі. Тому особливих проблем щодо відновлення навичок дій у складі підрозділу та в роботі зі зброєю не було.
— Що є важливим в роботі столяра? — розмірковує Василь. — Добре розвинені м’язові відчуття, точний окомір, просторова уява, спокій під час виконання замовлення, акуратність і за потреби — вміння працювати в парі. Хіба ці якості не збігаються з тими, які мають бути у тебе, коли в окуляр відшукуєш ворога?
За словами солдата, дружина схвалила його рішення стати до лав тероборони. Ось лише матері не одразу сказав — шкодував її серце. Василевому синові — лише півтора рочка. Ось за його й сотень тисяч українських дітей майбутнє і взяв до рук зброю. Тимчасово, але до перемоги.
