Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
У боях на Луганщині, захищаючи Україну від росіян, загинув оператор 24 каналу Юрій Олійник. Він не боявся окупантів як у 2014 році, так і під час широкомасштабної війни.
— О 5-й ранку почали бомбити, о 9-й годині ми вже всі були на роботі. Юрко прийшов зранку, поставив камеру і віддав ключі від кімнати з фотоапаратами головному оператору Юрію Герасимову, сказавши: «Так, ти будеш відповідальний», — пригадала колега — журналістка Марічка Крижанівська.
Ми говоримо: «Юрко, ти куди, що сталося?» Він сказав: «Я вже ввечері їду», — розповіла Марічка Крижанівська.
Юрій був із тих людей, які першими йдуть у центри комплектування та соціальної підтримки, коли починається війна. Колеги пригадали, що він ніколи не говорив про війну, про АТО, натомість розповідав про гори, свої походи — про те, чим жив.
Гори були його місцем спокою
Гори були місцем його спокою та натхнення. Водив туди й поранених побратимів на спеціальному візку — «джульєтці».
— Коли ми з Юрком уперше пішли в гори, дружина була страшенно зла, бо це була річниця нашого весілля. Ї я проміняв її на похід з Юрою в гори. Але емоції, з якими ми піднялись на вершину, згадка на все життя, —пригадав режисер Костя Габрійчук.
Про гори Юрій Олійник казав: «Прийшов, побачив, відчув — на фото і відео не канає».
Подруга Юрія Заріна Акопяц, колишня прессекретарка ветеранської організації, розповіла про їхню патріотичну традицію — завжди ходити на українські фільми.
— Навіть якщо це був не дуже хороший фільм, жодного разу не шкодували, що на нього пішли, бо це гроші в підтримку українського кіно, — сказала Заріна Акопяц.
Поклав відеокамеру і взяв до рук зброю
У роботі Юрій Олійник був професіоналом, все мало бути так, як він запланував.
Співавтор проєкту «Рекрут» Олексій Чубашев сказав, що Юрій Олійник — герой особисто для нього, адже коли прийшов в команду, одразу було видно професіонала, журналіста, військового і просто достойного чоловіка.
Юрій знімав місцеві новини та документальні й військові проєкти, серед яких «Рекрут», «МИ 2:0», «Даруючи життя».
Колега Юрія Ірина Папірник сказала: «Розумію, що треба усміхатися, тому що в мене всередині нема болю, є ті слова, які він сказав: Іра, ми всі будемо там, смерті не існує. Це велика честь — загинути за свою країну».
«Не панікуйте, а воюйте. Я знаю, що багато хто вже пішов воювати, хто має таку можливість — долучайтеся. Хто не має, а починає допомагати — дуже вам за це дякую», — говорив Юрій Олійник.
Висловлюємо щирі співчуття родині Юрія Олійника.
Вічна та світла пам’ять Герою.
