Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
— Наша студія одягу добре розвивалася. Ми шили для дітей, жінок і чоловіків. Співпрацювали з іменитими і молодими дизайнерами, створювали ексклюзивні колекції, — розповідає технолог студії Любов. — Та все змінилося 24 лютого. Перший день ми не могли відійти від шоку. На другий — почали міркувати, як можемо наближати нашу Перемогу. І вже на третій, після обговорень з військовими, почали готуватися до виготовлення розвантажувальних жилетів для наших воїнів.
Так студія одягу повністю змінила напрямок діяльності. Перейти на «воєнні рейки» і опанувати випуск нової продукції було непросто.
— Спершу ми мали розробити зразок «розгрузки». Це довгий шлях. Ми вивчали потреби військових, наявні розробки, підбирали матеріали, шукали постачальників, — каже Любов. — Згодом перейшли до налаштування нашого швейного обладнання і насамкінець — до виготовлення перших зразків. Потім передали військовим і вислухали їхні нові пропозиції і побажання. Зміцнили деякі деталі фурнітури, посилили деякі шви.
Розвантажувальні жилети потрібні військовим, які несуть службу зі зброєю. Жилети мають кишені для магазинів та кріплення для приєднання різноманітних додаткових підсумків.
— Ми вже виготовили і передали захисникам понад дві сотні жилетів, робитимемо це й надалі, — каже пані Любов.
У цеху студії працює близько десяти працівників: кравчині, прасувальники, закрійники. Також приєдналися добровільні помічники. Одна з них — пані Наталя. Вона не вміє шити, тож у стислі терміни опанувала професійну праску.
— Сидіти склавши руки не можу. Маю робити свій внесок у нашу Перемогу, тому я тут, — каже вона.
Усі працівниці роблять екіпірування не за гроші. Про довоєнні зарплати зараз не йдеться. Це робота для Перемоги.
— Найпростішим рішенням для власниці студії пані Ірини було б просто закрити її, припинити діяльність, — зазначає пані Любов. — Та її громадянська позиція не дозволила цього зробити. За власні кошти та внески друзів і знайомих, небайдужих людей, вона закуповує матеріали, фурнітуру, оплачує принаймні мінімально роботу працівників. Наш уряд звертався до підприємців із закликом не закриватися, а діяти і зміцнювати економіку. Тож ми це й робимо. Працюємо на два фронти. На економічному — платимо податки та залишаємо працевлаштованими працівників. На фронті боротьби з окупантами виготовляємо екіпірування, з яким нашим захисникам зручно боронити рідну землю й гнати загарбників геть з України.
