Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
Війна в Україні показала, що російські військові фактично не мають сучасної системи зв’язку, яка дозволяє ефективно координувати дії підрозділів. Чимало підрозділів російської армії використовують в Україні для зв’язку між собою незашифровані високочастотні канали, які можна прослуховувати, навіть використовуючи просту аматорську радіостанцію.
У результаті українські радіоаматори обмінювалися даними про російські військові радіочастоти, які використовуються, прослуховували їх, а потім спільно аналізували записи переговорів. У перехоплених нашими спеціалістами повідомленнях, зокрема, російські командири постійно скаржаться на брак транспорту для вивезення загиблих з поля бою, дружній вогонь, обмороження половини особового складу, доставку пального та провіанту та… діляться секретами успішного мародерства.
«У нас немає зв’язку, у нас ні рацій немає, нічого», — розповідає черговий взятий у полон російський солдат на одному з численних відео, опублікованих українською стороною з початку війни з Росією. «Тут зв’язок не працює, ні на кого вийти не можемо», — повідомляє прикріплений до російської армії офіцер ФСБ своєму колезі з іншого боку кордону.
Минуло трохи більше ніж три тижні бойових дій, а в інтернеті вже чимало фото- і відеодоказів використання російськими військовими дешевих китайських цивільних рацій. Цими супермодними гаджетами російські військові змушені користуватися замість професійної техніки.
Інсайдери розслідувальної групи Conflict Intelligence Team в одному з російських з’єднань, які беруть участь у вторгненні в Україну, підтвердили, що «російські військові переважно користуються раціями цивільного зразка та простими стільниковими телефонами».
У перехоплених розмовах російських офіцерів чути, як їм доводиться дзвонити один одному за допомогою звичайних телефонів, що підтверджують і свідчення полонених, які розповідають, що не змогли викликати підкріплення чи знайти потрібну дорогу через відсутність комунікації із зовнішнім світом.
Наші українські військові прослуховують радіоефіри свого безпосереднього ворога, а також «глушать» його переговори трансляцією музики.
Проблема зі зв’язком між військовими підрозділами та різними родами військ стала однією з основних причин, через яку в Україні російський наступ на землі фактично захлинувся, а дії їхньої авіації згодом стали менш ефективними.
Як виявилось, під час війни проблема зі зв’язком у російських окупантів є однією з причин великих втрат серед найвищої командної ланки. Погана координація у військах змушує старших офіцерів особисто бути присутніми на полі бою і, так би мовити, «керувати військами вручну» та тим самим ставити себе під удар. Лише за місяць широкомасштабного вторгнення росії в Україну наші силові підрозділи знищили сім російських генералів і до семи командирів частин. За інформацією українських військових, один із вищих керівників армії путіна потрапив під прямий удар, оскільки керування військами йшло через незашифрований канал, який вправно перехопили українські військові.
Не лише брак сучасних захищених засобів комунікації, а й частково спричинена цим погана координація між різними видами військ — це одні з основних причин того, що російський наступ на українській території швидко захлинувся. Так вважає незалежний військовий експерт, спеціаліст із телекомунікацій, бакалавр та магістр наук Шеффілдського університету Станімір Добрев.
Він в одному з інтерв’ю пояснив, чому передові російські загони в перші дні війни часто залишалися без зв’язку і що це може свідчити про те, що російське командування справді розраховувало на блискавичну операцію із захоплення України.
«Ще до початку російської операції ми бачили безліч техніки, яка використовується для захищеної передачі інформації, наприклад, рухомі радіорелейні станції Р-419 або антенний модуль Р-431. Але оскільки Росія відправляє вглиб української території батальйонні тактичні групи, створені з озброєння різних поколінь і років випуску, від танків з 80-х років до більш сучасної техніки, під час налагодження зв’язку доводиться орієнтуватися на мінімальні можливості старого обладнання.
Якщо у вас в колоні є стара техніка і нова, то щоб мати зв’язок з усіма машинами, вам доведеться „опускатися“ до найнижчого рівня та використовувати старі радіостанції із встановленими незахищеними каналами».
Експерт каже, що чекав чогось подібного до початку війни, але не настільки. У цих радіостанцій невеликий радіус дії — близько 4 кілометрів, а російські батальйонні тактичні групи відразу зайшли на набагато більшу відстань від кордону. При цьому не бачили, щоб разом із ними йшла техніка, яка може забезпечити захищений зв’язок із командним пунктом.
«Зазвичай це кілька машин-ретрансляторів, дорогою треба встановлювати нові вежі зв’язку, але ми бачили їх лише на кордоні з Україною. Навіть якби разом із військами вглиб ішли ретранслятори, залишилася б ще одна проблема: вам потрібні досвідчені оператори, які вміють встановлювати ключі шифрування. Якщо ви змушені залучати до операції навіть термінових, таких фахівців може просто не вистачати. Треба також враховувати, що в перші дні російські війська пересувалися дуже швидко, і зв’язківці могли просто не встигати за таким темпом: адже треба не просто встановити ретранслятор, треба знайти для нього відповідне місце, щоб він не потрапив у радіотінь, і так далі.
Побічно це свідчить про те, що російські наступальні групи військ не розраховували довго залишатися в дорозі. Крім того, дані, що передає російське обладнання для захищеного військового зв’язку, випущеному до 2000-х років, нині можуть бути дешифровані за допомогою більш сучасної техніки буквально в режимі реального часу».
Погана організація та координація дій військово-космічних військ, на думку Станіміра Добрева, це взагалі одна з основних проблем російської армії, адже в ній наочно проявляється її відсталість.
«На початку війни російська авіація діяла досить успішно, тому що позиції противника були їй добре відомі. Нині це вже не завжди працює. З опублікованих в інтернеті фото- та відеофайлів, а також низки документів, захоплених у полонених російських пілотів, видно, що військово-космічні війська діють по-старому: здійснюють виліт, прямують у заданий район, пілоти працюють за виданими їм перед польотами цілями, а здійснивши авіаудар чи бомбометання, повертаються на базу.
І якщо раптом на землі якомусь російському підрозділу буде потрібна підтримка з повітря або ціль, яку треба вразити, наприклад система ППО, встигла змінити своє місце розташування, то пілот про це може просто не дізнатися через відсутність нормального оперативного зв’язку із землею. А це має бути платформа, яка забезпечує постійний захищений обмін даними, причому не лише голосовими», — розповів Станімір Добрев.
Отже, відсутністю в російських військових такої платформи наша українська армія, зважаючи на все, непогано навчилася користуватися, встигаючи швидко переміщувати потенційні цілі з місця на місце. Зі схожими проблемами стикалася також американська армія під час війни в Перській затоці.
Не все гаразд із захищеним зв’язком і в російських спецслужб, чиї співробітники також перебувають нині в Україні. Так, 8 березня керівник розслідувального проєкту Bellingcat Христо Грозєв написав у своєму Twitter про те, як Служба безпеки України перехопила розмову двох офіцерів ФСБ, зокрема одного прикріпленого до 41-ї загальновійськової армії. У цій розмові вони обговорювали смерть російського генерал-майора Віталія Герасимова.
Фахівці зі зв’язку наголошують, що стільникові мережі, як і раніше, контролює Україна, а значить, для українських військових вони, як і раніше, залишаються відносно захищеним від прослуховування засобом зв’язку. Україна зняла всі обмеження на внутрішній роумінг. Фактично будь-який українець із стільниковим телефоном тепер може виступати як інформатор своєї армії про пересування російських військ.
В умовах відсутності спеціальних захищених армійських засобів зв’язку багато солдатів і офіцерів піддаються спокусі використовувати звичайні телефони — вони просто дістають українські сім-карти та дзвонять до Росії, дозволяючи українським військовим та розвідці не лише легко перехоплювати зміст розмов, а й визначати місцезнаходження дзвінків. Наша українська армія, зі свого боку, має ще одну перевагу — це звичайний провідний телефонний зв’язок, який росіянам вкрай складно вивести з ладу артилерійськими чи бомбовими ударами або підключитися до нього.
З усього викладеного вище можна дійти висновку, що в проблемах у «другої армії світу» зі зв’язком винні і корупція, і загальна технічна відсталість військ, і чинник війни на чужій землі, де в руках супротивника є не тільки стільникові мережі, а й провідний зв’язок, який показав себе надійним запасним каналом.
