За своїм змістом вони різняться настільки гранично, що свідчать про два цілковито протилежні, абсолютно несумісні між собою світогляди. Українське «Ніколи знову!» постало…
«Швейна рота» — так жартома називають себе вінничанка Людмила Мороз, її дітки-помічники та небайдужі земляки, котрі долучилися до її справи. Разом вони шиють синьо-жовті знамена, як потім передають на передову захисникам. За місяць повномасштабної російсько-української війни пошито вже 80 прапорів.
— Пошиття прапорів відбувається за підтримки громадських організацій «Подільська громада» та «Гармонія», — розповідає Людмила. — Вони мені дали два рулони тканини, жовту та блакитну. Періодично до роботи долучаються небайдужі земляки.
Та найбільше жінці допомагають її діти. Говорить, що усі вони безмежно вдячні захисникам України та чекають Перемогу, як ніколи нічого не чекали у житті.
— Сенс життя тепер в першу чергу є в тому, що ти можеш бути корисною, робиш усе, що у твоїх силах зробити для Перемоги! — ділиться жінка. — Місяць, як моє життя перефарбувалася у жовто-блакитний колір. Я з командою дівчат шию прапори та кожен рядок наближає нас до Перемоги! Ми всім серцем віримо, що це неодмінно станеться скоро!
