Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Командир парашутно-десантного відділення 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади сержант Андрій Ханін загинув 26 лютого 2022 року під час штурму Волновахи. 33-річний десантник був командиром бойової машини. Під час бою він знищив танк загарбників та близько 10 солдатів противника. Навіть діставши важке поранення, воїн допомагав побратимам і до останнього виконував свій обов’язок.
Андрій народився 19 березня 1988 року в мальовничому селі Веселівка в АР Крим. Завжди чесний і принциповий юнак свого часу невипадково обрав нелегкий шлях вартових законності і вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ, де опановував спеціальність «Правознавство». Після випуску служив в одному зі спецпідрозділів МВС у Криму. Аж до 2014 року. Тоді під дулами автоматів «зелених чоловічків» Ханін змушений покинути свій рідний Крим, адже він ніколи б не зміг бути зрадником, на відміну від тих, кого ще вчора називав друзями, а нині вони продавалися за 30 срібняків. Ті події назавжди закарбувалися в душі юнака.
Після анексії хлопець переїхав до Дніпра, де побут, як і все інше, довелося налагоджувати з нуля. Він твердо вирішив, що більше ніколи й кроку не зробить зі своєї землі.
Весною 2021 року Андрій вступив на військову службу до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Спочатку обіймав посаду командира відділення — командира бойової машини, а згодом став головним сержантом парашутно-десантного взводу. З перших днів він зрозумів, що на своєму місці, насправді серед СВОЇХ. Тут ніхто й ніколи не завдасть удару в спину, бо десантники своїх не кидають і не відступають.
Не відступив під час свого останнього бою й сержант Андрій Ханін. Маючи залізну волю та незламний характер, він хоробро до останнього подиху боровся за Україну і за своїх побратимів. Саме йому завдячує життям бойовий медик молодший сержант Валентина Приходько, яку Андрій рятував, незважаючи на своє поранення.
— Я дуже хочу повернути Крим, щоб знову чути на його берегах ні з чим незрівнянний шум вільного моря, щоб прогулюватися дворами Ханського палацу з мінаретами і пити неперевершену кримськотатарську каву… Кляті окупанти відібрали мій дім і мою малу батьківщину. Я обов’язково її поверну! — такими мріями ділився з друзями сержант Ханін.
Нині його побратими продовжують героїчно боронити Україну, не даючи ворогу жодної можливості втілити свої загарбницькі плани в життя. І всі вони вірять, що святкуватимуть перемогу в українському й такому дорогому для Андрія Криму.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України сержанту Андрію Ханіну присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Слава Героям!
Фото із соцмереж
