Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
Схоже російські пропагандистські ЗМІ мислять стандартно про ситуацію в Україні й тільки підхоплюють слова когось зі своїх ватажків, додаючи від себе нових, вигаданих подробиць.
Так, після втоми від крейзі-новин про українських бойових комарів і гусей в інформаційному просторі країни-агресорки поширили серію репортажів, зроблених центральними російськими каналами про «концтабір». Цей об’єкт буцімто вісім років тому організували бійці українського батальйону «Айдар» у Старобільському районі Луганської області.
Як на роботу тепер ходять кремлівські репортери, ходять на буцімто покинуту батальйоном «Айдар» тренувальну базу та за сумісництвом супертаємний концтабір. На тлі якоїсь старої будівлі вони спілкуються з тими «пересічними мешканцями», яких айдарівці там тримали, били та всіляко знущалися.
Насправді ж перед глядачем повстають лише кадри якоїсь напівзруйнованої заводської локації з розбитим дахом, іржавими воротами тощо.
Якщо ж вирити режисерам цих сюжетів, там сотнями вбивали людей. Проте, людських останків, гільз великих калібрів чи навіть пристосувань для тортур — всього того, що можна асоціювати з концтабором, — так і не показали.
Усі розумні люди з перших секунд відчувають відверту брехню. Адже всі ці сюжети, що вийшли на десятках телеканалів, абсолютно однакові і є черговою постановкою.
До речі, російські ЗМІ вже не вперше намагаються розкрутити тему із «концтаборами» в Україні. Ще на початку російсько-української війни, у 2014-му, роспромпропаганда писала про «концтабір для сепаратистів у Донецькій області», «табори для полонених росіян», що нібито Україна планувала саджати жителів ОРДЛО.
Цього ж року українському батальйону «Айдар» також приписали свій власний «концтабір», що, на думку російських ЗМІ, бійці нібито обладнали в одному із селищ Старобільського району Луганської області.
Насправді та локація, про яку йдеться, є однією із тренувальних баз батальйону, що його члени зайняли ще вісім років тому. Там часто бували й українські журналісти, які спілкувалися там із захисниками України. Що цікаво, окремі ті, старі кадри наших акул пера, сьогодні активно включаються в сюжети російських журналістів, які начебто роблять свої «прямі включення» з місця жахливих катувань, але в… телестудіях Москви. Страшно, як смішно!
Як бачимо, всі ці вигадані «звірства» явно не тягнуть на рівень концтабору. Проте, російським журналістам головне відзвітуватися про виконання завдання з Кремля, щоб потім побігти до міста і стати в чергу за цукром, борошном чи сіллю. Тільки там вони почують справжні новини від простих людей про російсько-українську війну: тисячі смертей солдатів, закриття заводів, дефіцити харчів, знецінення рубля тощо. Та, на жаль, про це вони побояться розказати, або ж їм не дадуть це зробити.
