Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
У Вінниці, в будинку для незрячих, що розташований напроти Вінницького підприємства Українського товариства сліпих (УТОС), відновили бомбосховище. Воно там, власне, було від моменту будівництва житлового будинку, проте у мирний час, як і всюди, перетворилося на звичайний підвал багатоповерхівки з побудованими на розсуд мешканців сарайчиками. З роками ж підвал все більше захаращувався, і на момент початку ракетних обстрілів московитів аж зовсім не скидався на приміщення зі своїм початковим призначенням.
З початком широкомасштабної війни в Україні мешканці будинку взялися за відновлення сховища. Головним натхненником проєкту виступила незряча солістка і художній керівник рок-гурту «Мій дотик» Анна Матвєєва, а головним виконавцем робіт став її чоловік Богдан. Він – будівельник із золотими руками.
– У нашому підвалі була течія, проблеми із каналізацією, – розповідає Анна Матвєєва. Та чоловік із помічниками за перші п’ять днів війни не лише навели чистоту в укритті, але й зробили багато іншого. Зокрема, облаштували лампочки та вимикачі, винесли сміття й аж 40 відер фекалій. Встановили двері в холі бомбосховища, пофарбували його, поклали там тротуарну плитку, побілили стіни та стелю, під’єднали електронні пристрої від комарів тощо.
Окремо у бомбосховищі облаштували місце, де мешканці можуть зберігати питну воду, крупу, сіль, цукор, свічки тощо. Тобто – створити свій мінімальний стратегічний запас.
Аби зменшити рівень вологи у сховищі, переобладнали вентиляційну систему. Для її відновлення довелося забрати кілька цеглин та встановити трубу в отвір, який залишився зі старих часів.
Тим часом інші мешканці будинку навели лад у своїх підвальних коморах, де вони тримали консервацію. А деякі принесли туди й матраци для ночівлі.
У коридорі укриття поставили стільці, табуретки та лавочки. Створили дитячий куточок, де малеча малює та читає, грає у дартс та настільні ігри.
– Тепер наші діти, коли чують сирену, не панікують. Навпаки, вони радіють, що можна разом зібратися в укритті та погратися, – говорить Анна Матвєєва.
Активісти зробили надійні замки до укриття, аби там можна було закритися. Підготували кілька мішків із піском, вогнегасник. Усе це на випадок непередбачуваних подій під час війни із росією. Більшість із цих робіт виконували зрячі, але люди з вадами зору їм активно допомагали.
Тепер це – не просто укриття від бомб і ракет, а й затишне місце для відпочинку людей з особливими потребами. Після останніх обстрілів міста до укриття у своєму будинку стало ходити набагато більше незрячих та членів їхніх родин. Наразі це майже 50 осіб. Хоча частина сімей із дітьми вже виїхала за кордон.
