Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Величезну підтримку українському війську продовжує надавати весь цивілізований світ, зокрема й українська діаспора. Потужні українські об’єднання за кордоном організовують багатотонні вантажі в Україну, поодинокі волонтери та невеликі спілки допомагають по мірі своїх сил, не досипаючи ночами й відмовляючи подекуди собі в найнеобхіднішому. Все — заради перемоги України та українського народу, кожен робить усе від нього залежне. Ось і зараз черговий такий подарунок від діаспори прибув до одного з підрозділів Збройних Сил України, що тримає оборону на одній із ділянок фронту. Це в чудовому стані мікроавтобус Volkswagen T5 (Transporter), який придбали, відремонтували, оформили й перегнали до України українці, які мешкають у Німеччині.
— Найперше, дуже дякую всім, хто долучився копійкою, а це — п’ятнадцять людей, які в сумі пожертвували 7730,8 євро! Дякую вам за довіру! — розповідає волонтерка Світлана Бакуменко-Земскова з німецького міста Карлсруе. — Бусик вже бігає по потребах військових. Ми були в дорозі близько 84 годин, це 3,5 доби. Усього проїхали 2873 кілометри.
З дорожніх вражень пані Світлана розповідає, що насправді вся Європа сьогодні на боці України, і це було добре помітно на всьому шляху до кордону.
— За Краковом на паркінгу підійшла до бусика з німецькими номерами, я думала що це наші, українці, але ні, це були німці, які сказали, що вони будуть їздити забирати українців, поки буде потрібно, — пригадує волонтерка. — А чим далі їхали, тим більше ставало німецьких бусів, колонами по декілька штук. Видно, що люди з якихось організацій через однакові автівки. Або різні машини і навіть області, але — пронумеровані. По тому, що бачила № 15, неважко здогадатися: значить, їх щонайменше 15 в колоні.
А в Перемишлі, розповідає Світлана, є гуманітарний пункт, навколо якого можна побачити автівки та автобуси буквально зі всієї Європи. Деякі вже навіть зайняли частину вулиці під «свою країну», як-от естонці. Стоять великі автобуси навіть на британських номерах.
— Ми кілька хвилин там походили — цікаво було, то один данець сказав, що він на роботі, тобто організації чи фірми оплачують автобуси, щоб забирати українців. Але дуже багато і приватних ініціатив. Словом, якщо хочете в одному місці поспілкуватися з німцями, італійцями, естонцями, фінами, австрійцями, бельгійцями, французами, шведами, чехами, британцями (відкрийте мапу та продовжуйте за мене) вам до кордону України зі здорової сторони! — завершує розповідь німецька українка.
Наразі Світлана каже, що після придбання мікроавтобуса від спільних волонтерських коштів у неї ще залишилось 2766,77 євро та велике бажання, яке кличе її купляти наступного буса. Перемога українського народу близька, але поки що ще не настала, тож роботи в кожного українця та всіх, хто на боці України, ще достатньо!
