Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
«Так-так, саме це ви робите, коли публічно повідомляєте точну адресу — куди влучила або не долетіла ракета.
Ми справді вільна, демократична країна зі свободою слова. Наше суспільство вже звикло до відкритості і висвітлення в Інтернеті абсолютно всього. Але війна — це в тому числі обмеження на поширення певної інформації — заради вашої ж безпеки.
Ви звикли до правдивої інформації, але під час війни не треба правдиво інформувати ворога — навпаки.
Якщо ви не хочете допомагати ворогу знищувати наші міста і села, тоді: у соцмережах, у публічних виступах та коментарях для ЗМІ не називайте точні цілі і об’єкти враження.
Не варто, як один з мерів, заявляти що в нас немає пво на конкретній ділянці фронту і вказувати географічні дані, не треба як ще один з мерів — говорити публічно, що для заїзду в місто залишилась безпечною лише одна дорога і називати яка саме (люди між собою і без цих заяв знайдуть як передати таку інформацію).
Такі детальні повідомлення допомагають ворогу і ставлять під додаткову загрозу ваші населені пункти.
Під час війни фатально небезпечно повідомляти про знаходження або відсутність будь якого озброєння та ввійськової техніки зсу з прив’язкою до населених пунктів.
Приклад:
- Не треба говорити чи писати — ракета влучила у школу #7. Доцільніше заявити — ракета влучила у такому-то населеному пункті в житловий квартал.
- Не варто говорити — ракетою цілились у вокзал, але потрапили к лікарню яка знаходиться недалеко.
- Не треба говорити — ракета влучила у склад поряд з аеродромом. Бо прилетить друга, третя і вже точно влучить в аеродром.
Чому це важливо?
Тому що 80% розвід інформації відпрацьовується з відкритих джерел. І такі повідомлення дозволяють ворогу корегувати вогонь по ваших же населених пунктах.
Якщо ви повідомляєте, що цілили в один об‘єкт, але не влучили, то ворог може зробити це вдруге аби таки влучити.
Нижче, крім вже написаного, ще перелік інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії наших військ (сил) та негативно вплинути на хід ведення операцій:
1. Найменування військових частин (підрозділів) та інших військових об’єктів в районах виконання бойових (спеціальних) завдань, географічні координати місць їх розташування.
2. Чисельність особового складу військових частин (підрозділів).
3. Кількість озброєння та бойової техніки, матеріально-технічних засобів, їх стан та місця зберігання.
4. Описи, зображення та умовні позначки, які ідентифікують або можуть ідентифікувати об’єкти.
5. Інформація щодо операцій (бойових дій), які проводяться або плануються.
6. Інформація щодо системи охорони та оборони військових об’єктів та засобів захисту особового складу, озброєння та військової техніки, які використовуються (крім тих, які видимі або очевидно виражені).
7. Порядок залучення сил та засобів до виконання бойових (спеціальних) завдань.
8. Інформація про збір розвідувальних даних (способи, методи, сили та засоби, що залучаються).
9. Інформація про переміщення та розгортання своїх військ (найменування, кількість, місця, райони, маршрути руху).
10. Інформація про військові частини (підрозділи), методику або тактику їх дій, детальна.
11. Інформація про проведення унікальних операцій із зазначенням прийомів та способів, що використовувались.
12. Інформація про ефективність сил і засобів РЕБ противника.
13. Інформація про відкладені або скасовані операції.
14. Інформація про зниклий або збитий літак або зникле судно та пошуково-рятувальні операції, які плануються або проводяться.
15. Інформація про планування та проведення заходів забезпечення безпеки застосування військ (дезінформація, імітація, демонстративні дії, маскування, протидія технічним розвідкам та захист інформації).
16. Фото- і відеозйомок та іншої наочної інформації з представниками незаконних збройних формувань.»
Джерело: Фейсбук-сторінка Ганни Маляр
