Щоб на власні очі побачити, як формується еліта українського війська, кореспондент АрміяInform відвідав навчально-тренувальний центр Сил спеціальних операцій. Саме тут…
Перебираючи речі, які передають мешканці на стрічки для маскувальних сіток, здолбунівські волонтери натрапили на зелене платтячко із запискою, причіпленою шпилькою.
Ця сукня, як розповіла на своїй сторінці у ФБ Богдана Трофімюк, редакторка рівненського журналу «Ягідник», належить колишній зв’язковій УПА на псевдо «Сумна» Любові Погонюк (у дівоцтві — Піддубій).
«Зелена сукенка… Омріяна зелена сукенка… Вимріяна в Магадані. На засланні. Сукенка, на яку збирала гроші пів року… І там і пошита… Принесли показати. Читаю записку і відчуваю, що ні дихати, ні говорити не можу. Накочує… Бо знаю власницю цієї сукенки. І знаю її історію…» — написала жінка.
Любов Погонюк народилася 8 серпня 1930 року в с. Кунин Здолбунівського району на Рівненщині. У березні 1944 року її батька та старшого брата вбили радянські військові. У вересні того ж року Любов з мамою та молодшою сестрою намагалися депортувати до Сибіру, проте вони втекли під час транспортування і надалі переховувалися. Люба стала зв’язковою в УПА.
У квітні 1945 року дівчину арештували. П’ять місяців по тому її засудили до 10 років ув’язнення. Спершу утримували у трудовій виправній колонії для неповнолітніх дівчат у Львові, а в 1948 році етапували до таборів ГУЛАГу.
Після звільнення у 1954 році вона ще упродовж 10 років проживала в Магадані на Далекому Сході. Після повернення до України оселилась у Здолбунові.
І ось сьогодні Любов Погонюк вирішила бодай якось долучитися до доброї справи. «Хай маскувальна сітка береже воїнів від ворогів… Слава Ісусу Христу! Слава Україні!» — слова колишньої зв’язкової записала одна з волонтерок на папірці, який пришпилила до сукні. Єдине, волонтерка, якій Любов віддала сукню, помилилась у записі міста. Адже насправді сукню пані Люба пошила не у Воркуті, а в Магадані. Одну на двох з подругою. І одягали її по черзі, поки не назбирали разом на ще одну…
Звісно ж, на стрічки сукню не порізали, волонтери вирішили передати її до музею.
