Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Після чергової ротації до району проведення АТО у 2017 році якось із суто професійного інтересу перечитав військову публіцистику Іллі Еренбурга. Молодь не знає, хто це. Для молодих: статті цього журналіста та письменника наші солдати у Другу світову за негласним фронтовим винятком не використовували на розкурку. Газетні вирізки передавалися по окопах із рук до рук і зачитувалися до дірок.
Я знайшов у його текстах жорсткі паралелі між варварством фашистів та тим, що творять Путін та більш ніж сотня тисяч представників «найбільш високодуховного народу на планеті» в Україні. Спонтанно народилася ідея: замінити деякі факти з будь-якої статті Еренбурга про нацистів на події російсько-української війни. Зізнаюся: статтю я вибрав миттєво. Здебільшого в тексті замінені лише слова «німець» і «фашист» терміном «рашист», а «радянський» — на «український». А замість цитат із листів німецьких загарбників у текст вмонтовані практично тотожні їм за змістом смс-повідомлення кадрових російських солдатів. Жахлива кількість помилок у смс довелося правити (це ж треба?).
У 2017-му я виклав пост на своїй сторінці у ФБ. А наступного дня модератор його зняв — із формулюванням в особистому повідомленні «за заклики до насильства». Сьогодні викладу цей же пост удруге. Цікаво: «благочестивий» модераторе, у березні 2022-го ти його знову «бомбанеш»? Діти наші загиблі снитися не будуть?
У наслідування Іллі Еренбургу: «Убий!»
«Ось цитати з двох листів (у нашому варіанті смс-повідомлень), знайдених біля вбитих на Луганщині рашистів.
Контрактник регулярного російського 331-го парашутно-десантного полку Олександр у серпні 2014-го пише товаришу по службі в Кострому : «Привіт, корефан! Сьогодні взяли шість укропів. Могли взяти ще з п’яток, поранених, але вони залягли в кущах, і ми їх про всяк випадок шльопнули. Раніше ми думали, що хохляри профі, а виявилося, що це мобілізоване бидло. Літні люди, під сорок. Чотирьох вцілілих лейтенантик під конвоєм у штаб забрав. Двох підранків залишив нам. Тільки один з них одразу здох, а другому ми встигли влаштувати шоу, повчили любові до «мами-батьківщини». Він у нас від радості вив і землю суху жер. Ноги мені обіймав. Жити хотів, мабуть, фашист херів. Потім теж здох, з палицею із багаття у власному дуплі. Ми з пацанами вирахували, що це він Льошку з другого взводу завалив, я тобі смс посилав, отримав?»
Солдат того ж підрозділу, того ж 331-го полку наступного дня пише смс людині, яка в телефонній книзі позначена як «братєльнік»: «Полонених ми взяли — будь здоровий. Поранених, певно, добили. Не тягти ж їх по жарі із собою, смердючих. Трьох з останньої партії ми ввечері у старий колодязь посадили. Уявляєш, один із них не говорив російською! Я його змусив пів відра помиїв вижерти. Він, правда, їсти не хотів. Але я його вмовив — з калаша в коліно. Потім друге коліно рихтонув. Ото був ржач: бо матюкаються укропи по-нашому».
Рабовласники за своєю суттю, рашисти хочуть перетворити український народ на рабів. Ми знаємо все. Ми пам’ятаємо все. Ми зрозуміли: рашисти не люди. Відтепер слова «російський світ» для нас найстрашніше прокляття. Відтепер слова «російський солдат» спустошують від патронів наші рушниці. Не говоритимемо. Не обурюватимемося. Вбиватимемо. Якщо ти не вбив за день хоч одного рашиста, твій день пропав.
Якщо ти думаєш, що за тебе рашиста вб’є твій сусід, то ти не зрозумів загрози. Якщо ти не вб’єш рашиста, рашист уб’є тебе. Він візьме твоїх близьких і мучитиме їх у своїй окаянній «Новоросії». Якщо ти не можеш вбити рашиста кулею, убий рашиста багнетом. Якщо на твоїй ділянці затишшя, якщо ти чекаєш бою, убий рашиста до бою.
Якщо ти залишиш рашиста жити, рашист повісить українську людину й зганьбить українську жінку. Якщо ти вбив одного рашиста, убий іншого — немає для нас нічого веселішого за трупи рашистів. Не рахуй днів. Не рахуй верст. Зважай одне: убитих тобою рашистів.
Вбий рашиста — це просить твоя стара мати! Вбий рашиста — це молить тебе українське дитя. Вбий рашиста — це кричить наша рідна земля. Не схиб! Не попусти! Вбий!»
