Відео про порятунок подружжя оприлюднив підрозділ Департаменту активних дій ГУР МО України KRAKEN. Валентин Андрійович із дружиною Людмилою Миколаївною 29 серпня хотіли…
Зразу скажу, що в мене немає відповіді на це запитання, лише деякі здогадки. Якщо ви знаєте більше — пишіть у коментарях.
Підліткова травма втрати «безтурботного» совєтського життя проявилася сьогодні в російському суспільстві у скаженій ненависті до українських націоналістів. Найбільш дикими для нас стали настрої в матерів негідників-окупантів, що дружно виють в унісон московським пропагандистам: «убий, убий, убий…» (щоправда, доки їхні діточки не опиняються в полоні — тоді риторика змінюється).
Радянський поет Євген Євтушенко свого часу писав:
«Спросите вы у матерей,
спросите у жены моей,
и вы тогда понять должны,
хотят ли русские войны…»
Сам Євтушенко останню чверть століття свого життя щасливо перебував у США, якнайдалі від земляків, що «не бажають війни», натомість сучасні матері й дружини російських солдатів відповідають на його запитання однозначно: так! Без війни, без побєдобєсія, без героїчного «звільнення» сусідів, що обрали цивілізований шлях розвитку, сенс життя московських варварів утрачає сенс.
Окремі думки російських матерів кожен міг почути в перехоплених телефонних розмовах окупантів зі своїми рідним на росії, у поширених в інтернеті опитуваннях на вулицях російських міст, у коментарях в інтернеті. Це думка лічених божевільних фанатиків путіна? Добре. Подивімось офіційну статистику найбільших соціологічних агентств країни-окупанта: війну в Україні підтримує переважна більшість росіян — і державні центри вивчення, і незалежні експерти називають цифру близько 65-70 відсотків. Причому цей відсоток збігається із часткою громадян, які впевненні в успішному перебігу «спеціальної операції» на території суверенної держави.
А що там матері «тих, хто не бажає війни»? Великий відсоток жінок росії не підтримує війну, поки їхній вік не перевалює за 50 років. Після цього починається справжня свистопляска. Виховані телевізором громадянки московії створюють фан-клуби кремлівського «альфа-самця», «загони путіна», записують істеричні звернення до західних лідерів, вимагають від своїх дітей і внуків убивати «зрадників-хохлів».
При чому шизофренія підсилюється пропагандою християнських цінностей, які на росії давно перетворилися на кегебешну православнутість.
Коли суцільна деградація людей проявляється в неадекватній поведінці жінок, матерів, дружин, сестер — це жахливе зло, якого людство ще не бачило у своїй історії. Замість виховання благородних і самодостатніх чоловіків, здатних розбудовувати власну країну та дружньо співіснувати із сусідами, російські матері вирощують орди кровожерливих руйнівників, гопників, які ненавидять усі досягнення цивілізації, любителів посадити один одного на пляшку чи на швабру. І заради цього готових жити в багні й лайні. Як співають російські зеки, «не жили багато, нєх*й і починати».
Російські жінки не існують у сферичному вакуумі: ті ж самі опитування показують, що екстаз від горя, принесеного на мирну українську землю, відчувають дев’ять із десяти людей, старших за 70 років. Дев’ять із десяти!
Самому путіну — 70, його оточенню — в середньому так само, й зомбі-населення не відстає від своїх фюрерів-кумирів. Натомість помирають під нацьковування своїх дорогих матусь молоді вбивці, більшість із яких не доживе навіть до 30 років.
Така ж сама молодь, якій пощастило не потрапити до білоруських боліт, з яких орда суне у пекло війни, не підтримує безумні плани кремля. Мільйони молодих людей, виховані поза прогнилою російською глибинкою, жителі великих міст, що відвідали закордон, інтелігенція, яка шукає в інтернеті не брудне порно, а інформацію — розуміють, наскільки безсовісна пропаганда російського телебачення відрізняється від реальної ситуації.
«Спросите вы у матерей,
спросите у жены моей…»
«Так! — відповідають матері й дружини російських загарбників. — Йди синку, загинь героєм. Нехай буде соромно твоїм дітям, я цього вже не побачу. Буду дивитися телевізор».
