У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Низка російських інтернет-сайтів розганяють новину, що нібито Україна попросила в партнерів по НАТО комплекси ППО С-300. Усі вони посилаються на публікацію в американському виданні Washington Post. Публікація має назву U.S. explores sending Ukraine more advanced weapons after scuttling Polish jet deal (США розглядають можливість відправки Україні більш досконалої зброї після припинення угоди з польськими літаками. — Авт.). У ній ідеться про те, що наразі адміністрація Президента США Байдена працює з європейськими союзниками, щоб пришвидшити отримання Україною систем протиповітряної оборони та іншого потрібного в зоні бойових дій озброєння.
Наступного тижня міністр оборони США Ллойд Остін планує здійснити робочу поїздку Європою, зокрема, відвідає союзників по НАТО. Серед держав, до яких спланований візит очільника оборонного відомства США, є Словаччина, що разом із Польщею та Румунією готова надати військову допомогу Україні.
Речник Пентагону Джон Кірбі заявив журналістам, що Сполучені Штати віддані прагненню підтримати Україну «тими можливостями, які, як ми знаємо, потрібні українцям, і які вони дуже добре використовують». Водночас він відмовився уточнити, які види зброї можуть бути включені в наступну хвилю поставок. Американські журналісти припускають, що, можливо, йдеться про Словаччину, на озброєнні якої є комплекси ППО С-300.
У публікації Washington Post з посиланням на високопоставленого європейського чиновника йдеться про те, що Україна терміново шукає для оборони власного повітряного простору засоби ППО, зокрема, їй дуже би стали в пригоді ЗРК С-300. За словами того ж чиновника, тривають розмови з країнами НАТО — операторами таких комплексів. Також українські військові активно застосовують ЗРК «Бук». Деякі країни Східної Європи володіють обома системи, але в невеликій кількості, сказав європейський чиновник.
На сьогодні ЗРК С-300 перебувають на озброєнні таких країн НАТО, як Греція, Болгарія та Словаччина. Греція придбала ЗРК С-300 після кризи, спричиненої рішенням грецької громади Кіпру, розмістити на своїй території ці системи ПРО.
Грецька частина Кіпру ухвалила рішення придбати системи ЗРК С-300 ПМУ-1 у Росії в 1998 році, але через невдоволення і тиск Анкари ці комплекси були не розміщені на острові, а передані Греції.
Греція не змогла скористатися ЗРК С-300 ПМУ-1 через те, що вони виготовлені в Росії, та розмістила батареї в ангарах на острові Крит, і ті стояли там декілька років. У 2013 році Афіни вирішили інтегрувати ЗРК до національної системи ППО. На початку 2014 року ЗС Греції випробували російські С-300 під час військових навчань «Білий орел», які відбулися на базі НАТО на острові Крит. Сьогодні є чудова нагода через С-300 уникнути напружених стосунків зі США і навіть отримати за них компенсацію.
Інша країна НАТО, Болгарія, має на озброєнні два дивізіони С-300, в кожному по п’ять пускових установок. Ще одна батарея ЗРК С-300 ПМУ перебуває на озброєнні армії Словаччини. У спадок від Чехословаччини Братиславі дістались декілька пускових установок і 48 ракет 5V55R. У 2015 році Словаччина зверталася до Росії модернізувати її комплекси.
Також є інформація, повідомляє Military Watch, що у 2020 році Україна продавала комплекси С-300 в США.
