Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Полтавщина, як й інші регіони України, відбиває натиск російських окупантів. Тисячі людей ще в перші декілька днів добровільно прийшли до своїх районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, щоб узяти до рук зброю.
Добровольці й зараз вишукуються в чергу біля військових установ чи записуються до лав добровольчих територіальних формувань тероборони.
Хто ж вони, захисники Полтавщини, та яка в них мотивація?
24 лютого цього року, вже за кілька годин після артобстрілів українських міст, біля Полтавського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки стояв стрілець одного з бойових підрозділів ЗСУ Солдат Сергій.
Солдат Сергій, 45 років, мешканець Полтави
– Я тут і в руках автомат, бо інакше не можу. Мені вистачило лише трьох годин, аби зібратися та переконати дружину з рідними в тому, що я маю бути серед військових. Так сталося, що через певні проблеми зі здоров’ям я не міг воювати із окупантами у 2014-2015-х роках. Проте зараз готовий знищувати ворога голіруч. У підрозділі мене забезпечили всім необхідним та вже навчили, як вбивати окупантів. У мене троє дітей та один онук. Я дуже хочу, щоб ніхто з них не знав страхіть війни. Вірю в скорішу перемогу над непрошеними гостями, що вже тисячами стають добривом для нашої землі.
Інший захисник Полтавщини – Ігор, також із перших днів мобілізації в лавах армійців.
Солдат Ігор, 36 років, мешканець Полтавщини
– Тривалий час я діяв у своєму регіоні як армійський волонтер. Робив усе, що міг. Як приватний підприємець потроху збирав кошти на потреби армії. Маю дружину та двоє діточок, яких виховую в дусі патріотизму. Цим своїм останнім вчинком із призовом до армії, вважаю, подам приклад дітям, як на ділі любити Україну. До речі, полишити власний бізнес та піти до війська давно збирався. Підступні ж нічні артобстріли росіян стали головним поштовхом до рішучих дій. До свого РТЦК та СП прийшов із власним бойовим спорядженням, що давно приготував саме для цього часу. Лише бронежилет і автоматотримав у перші години служби. Хоча раніше не служив в армії, проте вмію швидко вчитися. Тому вже опанував основи військової науки. Тож, російський окупанте, я вже йду по тебе…
Не менш міцна мотивація та бажання бити ворогів у полтавця Богдана.
Солдат Богдан, 41 рік, мешканець Полтави
– Тривалий час працював приватним підприємцем у галузі ІТ. Мав непоганий заробіток і перспективу розвитку свого приватного підприємства. Проте 24 лютого все довелося призупинити, щоб добровільно, не чекаючи на повістки, прийти до війська. Для прийняття цього рішення вистачило однієї ранкової чашки кави. Я не одружений, а мама, хоча й не одразу, але зрозуміли мою потребу бути серед справжніх патріотів України. З військовою справою майже не знайомий, алемене вже всього необхідного навчили армійці з поважним бойовим досвідом. Знаєте,у своєму підрозділі, перебуваючи серед однодумців, я відчуваю таке потужне бажання битися з противником, що це міцніше за зброю.
Усе буде Україна!
