Військовослужбовці закріпилися в підвалі с. Олексіївка на Сумщині і весь цей час коригували вогонь та брали участь у знищенні окупантів. 5 грудня 2025 року за особисту мужність і героїзм,…
На жаль, московія ще має голос у міжнародних організаціях та асамблеях. Попри те, що її вояки здаються в полон пачками, а техніка вже майже неконтрольовано переходить до рук наших військових та простих громадян, слід пам’ятати про конвенційні правила поводження з військовополоненими та трофеями.
Аби московські «дипломати» не змогли звинуватити українських захисників у поганому поводженні з ворожими вояками, московіти вміють зображати «жертву» за потреби.
Тому наводимо приклад інструкції, яка поширена в арміях демократичних держав щодо конвенційних механізмів проведення допиту військовополонених, обсягу речей які вони можуть мати та інших маніпуляцій із ворожими солдатами та технікою до моменту, коли ними займуться компетентні особи.
Першочергові дії з військовополоненими
Кожен військовослужбовець навіть рядового складу щодо полоненого противника повинен знати і виконувати наступний набір кроків — «п’ять S і одне Т», цього їх навчають ще на «курсі молодого бійця».
Обшук (Search)
Військовослужбовець насамперед зобов’язаний обшукати затриманого, вилучити в нього зброю та боєприпаси, а якщо дозволяють обставини та час — документи та особисті речі. Під час обшуку необхідно виявляти особливу увагу, щоб затриманий не скористався захованою зброєю. Навряд чи при затриманні-полонінні промацуватимуть кожну складку одягу: швидше за все, затриманого змусять повністю вивернути кишені і промацають їх, промацають рукави одягу та штани. Затриманому військовому дозволяється залишити при собі шолом (каску), бронежилет та деякі особисті речі. Особистий одяг та взуття вилучати заборонено, якщо вони тут же не замінюються на аналогічне взуття та одяг.
Якщо в затриманого є будь-які папери, крім особистих документів, — карти та схеми, накази, технічна документація, листи, записники, зошити та блокноти, газети-журнали тощо, то на місці обшуку важко відразу визначити їхню цінність. Тому вилучається все, крім документа, що засвідчує особу. Якщо документів, що засвідчують особу кілька, то при полоненому залишається лише один із них, який найповніше відображає характеристику людини — як правило, для військового це військовий квиток. В анкеті полоненого робиться опис всіх вилучених документів, у ньому ставиться позначка власника. Всі вилучені речі, включаючи мобільний телефон, поміщаються у водонепроникний пластиковий пакет (пластиковий контейнер).
Військовополоненому, крім каски, бронежилета та документа-посвідчення, дозволяється залишити при собі:
Ложку (ніж та виделку вилучають).
Всі гроші та ювелірні вироби. Гроші мають бути перераховані, коштовності описані, повний опис всього цього міститься в пакет з іншими речами.
Значки та нагороди; петлиці-погони, шеврони-нашивки — будь-які відзнаки на одязі.
Речі, що мають особисту цінність, — сімейні фотографії, обручка, хрестик.
Нічого не сказано про шнурки від взуття, рукавички, ремені та формені головні убори — мабуть, за умовчанням їх залишають полоненому. Нічого не йдеться про фляжку, казанок та кухоль. Нічого не сказано про те, якщо полонений солдат-офіцер сам захоче позбутися своїх знаків відмінності — треба пам’ятати, що у формі без ознак він може втратити статус військовополоненого, а отже, натягнути на свою голову додаткові проблеми.
Мовчання (Silence)
Необхідно позбавити затриманих нагоди говорити, у будь-який спосіб спілкуватися один з одним і щось передавати один одному. Охорона (конвой) лише дає накази затриманим, але не розмовляє з ними. У цьому є й психологічний момент: якщо військовослужбовець противника чи цивільний захоплені під час бою, вони деякий час будуть відчувати психологічний шок і збудження, у таких випадках часто з’являється потреба висловитися. Тоді офіцер розвідки (контррозвідки, військової поліції) буде першою людиною, з якою затриманий зможе повноцінно спілкуватися, і так легко розговоритиме затриманого в потрібному напрямку. Додатково рекомендується перед транспортуванням у тил зав’язати полоненим очі, щоб у майбутньому зменшити їм можливість організації втечі та не видати дислокацію своїх військ.
Безпека (Safeguard)
Затриманих слід негайно видалити із зони безпосередніх бойових дій. Їм має бути надана медична допомога, можуть бути надані вода та їжа, але пізніше і в безпечному місці. Потрібно захистити полонених від агресивного місцевого населення, від репресій з боку місцевої влади. Не можна сподіватися, що залишивши затриманих на своїх позиціях як «живий щит», війська забезпечать собі безпеку.
Розділити на групи (Segregate)
Усіх затриманих одразу поділяють на дві основні групи — військові та цивільні. Потім військові діляться на групу рядових та групу сержантів-офіцерів. Громадян ділять на чоловіків та жінок з дітьми. За необхідності в окремі групи виділяють дезертирів і добровільно, що здалися в полон, людей особливих національностей або релігійних вірувань. На кожного військовополоненого заповнюють спеціальну стандартну анкету (див. далі).
Швидкий перехід у ближній тил (Speed to rear)
Затриманих необхідно якнайшвидше відвести з позицій у таке місце, де їх можна безпечно пересадити в автотранспорт. Інакше, перебуваючи на позиціях, полонені стануть чинником, що демаскує, і перешкодою для військ. Затриманих слід евакуювати до пунктів збору вищого рівня окремо для військових та окремо для цивільних осіб або за необхідності в госпіталі. Конвой під час евакуації забезпечує той підрозділ, до якого евакуюються затримані (полк, бригада, дивізія).
Анкетування полоненого та супровідний документ (TAG)
Після обшуку кожного полоненого заповнюється стандартна анкета «форма DD- 2745». Важливо виконати це максимально ретельно, тому що по анкеті з ним будуть працювати офіцери розвідки/контррозвідки. В анкеті обов’язково вказуються місце та обставини полону, а також підрозділ, який виконав затримання та первинний обшук — це може знадобитись у тому разі, якщо офіцеру розвідки/контррозвідки доведеться уточнити обставини затримання. Бланк анкети має три майже однакові частини, на які розривається після заповнення: розділи А, В та С.
У кожній частині бланка зазначаються:
— повні прізвище, ім’я та (якщо є) по батькові полоненого; його звання; посада; військова спеціальність;
— номер та назва його військової частини;
— його особистий номер (літерно-цифровий код) за військовим білетом або іншим посвідченням особи;
— дата, час, місце (точні координати) та обставини захоплення в полон;
— найменування підрозділу, який захопив полоненого;
— короткий опис зброї та документів полоненого, інших його особистих речей;
— сума грошей, виявлена при ньому та (якщо є) список цінностей;
— за необхідності фіксують інші важливі пояснення — наприклад,
наявність поранень.
Частина анкети А залишається при полоненому, розділ залишається в штабі підрозділу, який його захопив, частина С відправляється в штаб батальйону разом із пластиковим пакетом (контейнером) з речами полоненого.
Всі інші документи, знайдені під час операції, але що не належать комусь особисто — військові карти, накази та інша документація противника так само складають у водонепроникний пакет (контейнер) і вирушають до штабу батальйону першим автотранспортом. Аналізом цих документів потім займається спеціальний офіцер розвідки, який володіє необхідною мовою. Насамперед виділяється та аналізується інформація, що має стосунок до поточної бойової обстановки.
Медична допомога полоненим та затриманим
Термінова медична допомога має бути надана затриманим та полоненим силами військових медиків безпосередньо після полону (затримання). Якщо є інфекційні хворі, їх негайно виділяють в окрему групу. Важкі поранені можуть бути допитані лише за дозволом лікаря після надання термінової медичної допомоги. Ходячі поранені можуть бути відправлені в тил під охороною пішки, неходячих відправляють автотранспортом до медичних закладів.
Після виведення полонених із небезпечної зони військові можуть надати їм воду та їжу. Їжа, найімовірніше, буде стандартним армійським сухим пайком.
Обладнання та військова техніка, вилучені під час бойових дій
Як правило, інтерес для військової розвідки становлять лише іноземні зразки військової техніки, озброєння та боєприпасів. Зрідка трапляється нове, невідоме або виготовлене кустарне обладнання та озброєння. Дані незвичайні речі виділяються з інших трофеїв, на них заповнюють супровідний лист, і це вирушає в тил на спеціальний пункт збору трофеїв. Стандартної анкети для трофейного озброєння не передбачено, тому бійці підрозділу, який захопив важливі трофеї, на будь-якому папері (картоні) вказують:
— Найменування підрозділу, який захопив ці трофеї.
— Час захоплення.
— Місце та точні координати.
— Обставини захоплення.
— Ідентифікаційний, серійний чи інший номер, вказаний на обладнанні/озброєнні.
Потім акуратно знімають з обладнання ідентифікаційну табличку, запечатують її разом із супровідною анкетою у водонепроникний пластиковий пакет, який відправляють до органів розвідки/контррозвідки.
Якщо це важливе великогабаритне озброєння/обладнання неможливо транспортувати, інформацію про нього передають у свою розвідку і поруч виставляють охорону. Згодом цими трофеями займаються технічні експерти. Звичайні трофеї — як правило, зразки важкої техніки — виводять з ладу на місці.
