Зараз про Державу, про війну і мир, і прогноз з точки зору розвідника-аналітика, який завжди намагався давати один, найбільш вірогідний варіант розвитку подій.
По-перше. Всі мої знайомі, починаючи з керівників міністерств, співробітники Офісу Президента, члени комітету оборони Верховної Ради і військовослужбовці ЗСУ – всі налаштовані чітко, ясно, по-бойовому.
Немає ніякого ажіотажу, так само як і відсутній будь-який хайп. Усе врівноважено і чітко.
По-друге. Попри розвідувальний аналіз тактико-оперативної складової російських угруповань на кордонах України, що ніби свідчить про невідворотність широкомасштабного наступу, існує геополітичний фактор неможливості такої відкритої агресії проти України.
Китай не підтримав Росію в її прагненні воювати в Україні. Хоча щось там підписав.
Чому?
Тому що, якщо Москва зав’язне в Україні, Китай не тільки спрямую свої наміри щодо Тайваню, Непалу, а також і до далекосхідних районів Росії, зокрема Амурська область, Хабаровський і Приморський край. І Росії не буде, що там протипоставити Китаю.
Зробить Китай це не відкритою тупою воєнною агресією, а швидким абсорбуванням управлінь цих регіонів через своїх людей, яких там на сьогодні вже сотні й сотні тисяч, які працюють та мешкають на території цих регіонів.
НАТО.
Україна йде в НАТО вже 28 років. Це доля – кудись йти, але ніяк не дійти.
Треба сподіватися, дружити та вірити країнам, таким як США, Велика Британія, Польща, Прибалтійські, Туреччина, але не організаціям!!!
НАТО це організація різних і несхожих, в який все колегіально. Ця колегіальність зробила велику помилку, що не дала Україні наприкінці 90-х право бути кандидатом.
Тепер уже тим паче ніякої колегіальності не буде щодо України. Тому треба налагоджувати двосторонні стосунки і нові союзи.
Росія добре розуміє, що НАТО як організація – беззуба, віртуальна і не більше того. Але Росія дуже боїться реакції держав США, Великої Британії та Китаю. І ця реакція розпочнеться одразу, як тільки московські солдати опиняться в Україні поза межами району ООС.
Але цим нагнітанням Москва може добитися того, що дуже скоро у світі почнуть говорити, що на Донбасі дійсно немає російської армії, і що всі 8 років була громадянська війна!
Висновок:
А такий стан справ, де ніби буде визнана громадянська війна, може мати ще гірші для історичного розвитку України наслідки, ніж відкрита боротьба.
Ось це і може бути основною, але прихованою ціллю, цього нагнітання.
