Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Нещодавно виповнилося 30 років від дня встановлення дипломатичних відносин між Україною та Японією. Японія є одним із важливих партнерів нашої держави в регіоні Східної Азії. Входячи до складу «Групи семи» (G7), Японія у 2014 році запровадила санкції проти Росії, яка здійснює агресивну політику щодо України та окупувала АР Крим і частину Донецької та Луганської областей. Останніми роками публічна дипломатія між Україною та Японією помітно активізувалася, і саме безпекові питання є серед головних у двосторонньому діалозі. Про це та перспективи співпраці України і Японії розповів Надзвичайний та Повноважний Посол України в Японії Сергій Корсунський.
— На яких питаннях сфокусовано наразі співробітництво між Україною та Японією?
— Розпочну з того, що торік, вперше в історії дипломатичних відносин між нашими країнами, відбувся візит Міністра оборони України в Японію. Також важливо сказати про налагодження військово-технічного співробітництва між агентством, яке постачає зброю для Сил самооборони Японії, та Державним концерном «Укроборонпром».
Окремим важливим напрямком співпраці між нашими країнами є кібербезпека. Торік представники сторін підписали відповідний протокол.
Довідково. Японія надає допомогу Україні в рамках Управління ООН з обслуговування проєктів (UNOPS), чий офіс у нашій країні запрацював з 2017 року. Це стосується забезпечення сучасним обладнанням медичних закладів, зокрема Військових медичних центрів у Львові, Харкові та Ірпені. Наразі ця підтримка реалізується в межах проєкту «Невідкладна допомога системі охорони здоров’я України» вартістю в 1,75 млрд дол. Загальна японська підтримка Україні з 2014 року становить 6,5 млрд. доларів — зокрема й 1,88 млрд у формі грантів та кредитів, спрямованих на підтримку економічних реформ.
А ще нагадаю, що 2021 року вперше за історію навчань «Сі Бриз» серед спостерігачів цих міжнародних військових навчань були японські офіцери. Їм було важливо побачити, як відбуваються міжнародні навчання в обмеженому басейні Чорного моря.
— Україна та Японія на світовій карті розташовані досить далеко одна від одної (10 тисяч кілометрів. — Ред.), між країнами існують істотні історичні відмінності. Попри це, що Ви бачите спільного між країнами?
— Одне з ключових те, що частина територій Японії та частина території України окуповані Росією.
У Японії, як і в нас, немає ядерної зброї. А також в обох випадках ключовими стратегічними партнерами є Сполучені Штати Америки, Велика Британія.
Однак у цьому контексті є певна відмінність. Вона полягає в тому, що Японія має гарантії безпеки США. Так, після Другої світової війни були врегульовані відносини між США та Японією, і це передбачало ядерну та ракетну парасольку.
Наразі на Окінаві розташована величезна американська військова база — 50 тисяч військових. Йокогама, Йокосука — це військово-морські бази поруч з Токіо, куди заходять американські та британські авіаносці.
Окрім того, в Японії дуже потужна високотехнологічна військово-промислова база. Японці самі будують військові кораблі, підводні човни та мають розвинену ракетно-космічну програму. Єдине, що вони не виробляють — балістичні ракети.
Також наші країни об’єднує тема мореплавства. Для Японії Південнокитайське море — майже те ж саме, що для нас Чорне море. Про що йдеться. Морське протистояння Японія — Китай у цьому контексті подібне до ситуації між Україною та Росією. Для них Південнокитайське море є основною торговельною артерією, на яку припадає не лише 40% торгівлі ЄС, але й 70% торгівлі Японії. Також це шлях до Тайваню.
— У який спосіб Японія намагається врегулювати територіальні суперечки з боку своїх сусідів?
— Японці не хочуть воювати — ні з Китаєм, ні з Росією, вони віддають перевагу вирішенню спірних питання шляхом дипломатії. Але водночас вони уважно стежать за ситуацією на острові Еторофу, який російською мовою називається Ітуруп. Росія там створила потужну військово-морську базу, де були розташовані ракети «Бастіон» та «Гарпун», зенітні ракетні комплекси С-400, а також підводні човни. Ця база розташована за 200 км від Хоккайдо.
Сьогодні весь світ говорить про те, що Росія концентрує війська на наших кордонах, те ж саме відбувається неподалік Японії. І це притому, що Японія дружелюбна країна, купує в росіян скраплений газ, і навіть вкладає істотні інвестиції в Далекий Схід.
Але поведінка Росії щодо Японії є дещо схожою на ту, яку вона демонструє стосовно України.
Водночас Китай, зі свого боку, активно нарощує свій військовий потенціал. На островах Сенкаку, які є японською територією, спостерігається наразі дещо напружена ситуація: китайці направляють до цих островів кораблі берегової охорони — у відповідь Японія діє дзеркально, направляє свої кораблів у напрямку Сенкаку з тим, щоб унеможливити провокації.
Попри те, що на островах ніхто не живе, там можливо розмістити військові бази, і тому ця територія має стратегічне значення для Токіо і всього регіону.
Тривожать Японію та багато інших країн і нарощення озброєння з боку Північної Кореї. Нещодавно ця країна знову провела випробувальні запуски сучасних ракет у бік Японії. Вони не долітають і падають в Японське море — але це дуже небезпечно.
Для того, щоб убезпечитися, в японців виникла ідея розмістити американські системи протиракетної оборони AEGIS. Тут виникає питання, а де їх розміщувати?
Наразі японці розглядають питання щодо розміщення систем AEGIS на плавучих платформах. Це будуть не кораблі в повному сенсі, а такі платформи, які постійно перебуватимуть у морі на бойовому чергуванні. Там буде розміщено системи ПРО.
У контексті безпекового питання країни важливо ще раз нагадати про незмінність зобов’язань США щодо захисту Японії, включно з островами Сенкаку.
— Які напрямки у військово-технічному співробітництві між Україною та Японією Ви вважаєте перспективними?
— В Японії є неперевершеної якості електроніка, яка може бути корисною і для українських технологій. Не йдеться про постачання зброї — в Японії це заборонено.
Але створення спільної продукції, яку можуть використати країни для захисту, є важливим питанням. Мова йде про елементи, які можуть бути використані в різному обладнанні, наприклад, на літаках для моніторингу водної поверхні. Інакше кажучи, ті речі, які за умов використання японської електроніки значно перевищують наші можливості.
З іншого боку, в України є військові технології, які можуть бути цікаві японцям. У такий спосіб триває обмін інформацією та досвідом.
— Чи обговорюють нині в Японії ситуацію зі скупченням російських військ на кордонах з Україною?
— Початок цієї історії був для нас дуже важким, тому що кореспонденти японських ЗМІ переважно перебувають у Москві. Дуже невелика їх кількість є в Україні й розуміє різницю в баченні ситуації. Тому перші японські повідомлення були здебільшого передруком світових інформагентств.
Ми ведемо відкриту інформаційну політику щодо ситуації на кордонах з РФ. Я постійно коментую цю тему, даю інтерв’ю, зокрема NHK, каналу TBS. 26 січня відбулася велика пресконференція в рамках клубу іноземних кореспондентів. Було також велике інтерв’ю для японського Financial Times.
Нині вже з’явилися власні інформаційні продукти. І я з приємністю маю сказати, що японці правильно висвітлюють ситуацію. У них наразі є значно більше розуміння того, що реально там відбувається.
читайте також:
Наша центральна думка така: Росія веде агресивну неоімперську політику, зокрема проти України, щоб послабити позиції колективного Заходу. Світ глобалізований, багато інших країн дуже уважно стежать, чи отримає Путін по руках.
До речі, у цьому контексті 31 січня провів лекцію в Національному інституті оборонних досліджень, де була зібрана інтелектуальна еліта Японії й регіону в секторі безпеки. Зокрема, розповів про безпекову ситуацію навколо кордонів України.
Японці нам співчувають, вони на нашому боці, вони поділяють із нами спільні демократичні цінності. Токіо перебуває в тісній координації з країнами «Великої сімки». Санкції, про які говорять США, погоджені з членами «Великої сімки». У разі подальшого загострення ситуації Кремль зазнає великих фінансово-економічних збитків.
