Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
1 серпня російський дрон влучив у Свято-Введенську церкву в Бериславі на Херсонщині.
Це була памʼятка архітектури національного значення й одну з небагатьох культових споруд на деокупованій частині області, яку до цього оминали обстріли.
Детальну інформацію оприлюднила Книга катів українського народу.
Стаття 8(2)(b)(ix) Римського статуту Міжнародного кримінального суду прямо визнає воєнним злочином умисні напади на будівлі, призначені для релігійних, освітніх, мистецьких, наукових чи благодійних цілей, на історичні пам’ятники за умови, що вони не є військовими цілями
Чим був унікальний храм
Церкву звели у 1725–1726 роках із дуба, причому будівельники обійшлися взагалі без металевих цвяхів — конструкцію тримали дерев’яні шпонки. Спочатку споруда слугувала військовим храмом для козаків Переволочненської фортеці на Полтавщині й називалася Воскресенською.
У 1784–1785 роках переселенці розібрали храм і сплавили колоди Дніпром на плотах приблизно за 350 кілометрів — до щойно відвойованої в османів фортеці Кизикермен, яка згодом стала Бериславом. Там церкву зібрали заново в центрі міста й освятили на честь Воскресіння Христового. У 1853 році будівлю перенесли на околицю, до Введенського цвинтаря, і тоді ж переосвятили на честь Введення в храм Пресвятої Богородиці.
За радянської влади храм закрили 1939 року, начиння роздали вірянам на збереження, а приміщення перетворили на склад. Богослужіння відновилися 1941 року й відтоді не припинялися, попри пошкодження в роки війни. Церква належала до середньонаддніпрянської архітектурної школи й вважалася поодиноким зразком запорозького церковного зодчества, а також єдиним дерев’яним храмом Херсонської області.
Чому храм не повернули державі
Попри статус пам’ятки, будівля досі перебувала в управлінні Новокаховської єпархії УПЦ (Московського патріархату), яку очолює громадянин росії митрополит Філарет (Звєрєв). У серпні 2023 року Бериславська міська військова адміністрація просила Міністерство культури повернути храм у державну власність, але відповіді так і не отримала. Колишній настоятель Олександр Михайленко співпрацював з окупаційною владою й утік разом із російськими військами після деокупації правобережної частини Херсонщини; новим настоятелем став о. Микола Понич, переведений з окупованого села Тавричанки.
Через постійні обстріли в Бериславі, за даними керівника міської військової адміністрації Олександра Алчієва, залишилося близько 300 жителів.
