Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
До Львова приїхала харківська письменниця Людмила Охріменко — авторка роману, який члени журі Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова — 2021» визнали найкращою книгою на воєнну тематику.
Презентація її роману «Оскар» відбулася у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука. І хоча захід проводили в умовах карантинних обмежень, послухати письменницю прийшло досить багато людей. Зокрема, і ті, хто зі зброєю в руках захищав Україну від російської агресії.
Під час презентації теми сходилися до одного: як говорити правду в письмі, театральних постановках, де правда на війні і як подавати її без надмірного прикрашання. Тобто, як передавати історії живих людей з відчуттям їхньої долі, не додаючи своїх слів, не підсолоджуючи, навіть коли дуже хочеться.
Певно, це й був найбільший виклик для авторки, коли працювала над «Оскаром» — книгою про військового розвідника, яка мала бути написана від імені самого героя.
— Він — чоловік, мусульманин, розвідник… Ну це ж не я, він — мій антипод! Я б сама ту книжку не написала, там точно був присутній Бог! Спочатку я написала кілька уривків, а прототип мого героя каже: «Ні, то було не так, не так райдужно!» — розповідає Людмила Охріменко.
Авторка додала, що під час роботи над текстом багато радилася з людьми, які знаються на військовій термінології, вникала в ісламські звичаї. І часто це були такі неочевидні речі, про які вона сама б і не здогадалася.
— Якщо ж ідеться про війну, та ще й з нашаруванням мусульманської культуриф, чому книга називається «Оскар»? Це позивний мого героя, взятий на честь Оскара Шиндлера. Мій Оскар навіть спеціально навідав його могилу. Мусульманин, що воює за Україну, летить в Ізраїль на могилу німця, — каже авторка.
За сюжетом, Оскар — не глянцевий «герой бойовиків». У ньому дуже багато емоцій. Зокрема, страху — ці переживання за життя навколишніх, боязнь когось підставити. Його постійно терзають протиріччя.
— Коли книжка була видана, я от зовсім не чекала перемоги на конкурсах. Бо то не популярщина про «рембо» на війні. Одна знаменита літературна критикиня навіть написала, що я ганьблю цією книгою світлий образ українського воїна і здаю справжні імена людей, які допомагали Оскару на окупованій території, що може спричинити їхній арешт. Але мені було приємно це читати, бо критикиня повірила, що ті люди справжні. Насправді всі, окрім головного героя, — збірні образи, — додає Людмила Охріменко. — Коли ж стало відомо, що «Оскар» став лауреатом «Коронації слова», я була шокована. А комітет не міг повірити, що книгу написала жінка, навіть думали, що то якась помилка.
Додамо, що це вже третя книга Людмили Охріменко про війну. З-під її пера вийшов роман «Пригоди мухи в окропі на окупованій території», також вона є співавторкою збірки «Волонтерські історії».
