Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Старший стрілець Олексій служить усього рік, та й сам зовсім юний — цього року йому виповнилось 22. Каже, особливого чинника, який підштовхнув до служби, не було. Просто прокинувся одного дня, побачив дописи у соціальних мережах про обстріли та вирішив, що хоче підписати контракт із бойовою бригадою. І хоч у підрозділі він один із наймолодших, каже, дідівщину бачив лиш у радянських фільмах.
— У нашому підрозділі «сумувати» точно не дозволять. Перше, що мене здивувало — необхідність стільки всього вчити. Я чесно зізнаюсь, що у школі, що в коледжі, був таким собі учнем. Але тут мені одразу пояснили, до чого може призвести брак знань та навичок. Тож мимоволі доводиться постійно вдосконалюватись. Старші товариші завжди з готовністю все показували, пояснювали. Тут усі — один за одного.
І хоча Олексій у ЗСУ зовсім недовго, він твердо вирішив продовжувати служити та професійно рости. До того ж армія дає для цього всі можливості.
— Стільки різних безоплатних курсів пропонується, що тільки зовсім лінивий такою можливістю не скористається! — каже хлопець.
От тільки дівчина до затяжних фронтових ротацій та амбітних планів коханого поки що ставиться не надто позитивно…
— Стосунки на відстані — важка річ, та відвоюємо наші землі, й кохана обов’язково зрозуміє, чому мене так довго не було вдома.
