Сьогодні, 2 лютого, у місті Новомосковськ відбувся мітинг на честь вшанування пам’яті Героя України лейтенанта Микити Ярового, який народився цього дня у 1995 році в селищі Меліоративне Новомосковського району.
Біля меморіального комплексу полеглим воїнам Новомосковщини, що поклали життя за ідеали державної незалежності та національні інтереси, зібралися військовослужбовці, представники міської влади, рідні та друзі Микити, учні та педагоги колегіуму № 11, де навчався майбутній Герой, містяни.
Після пам’ятного заходу присутні вшанували пам’ять полеглого офіцера Збройних Сил України лейтенанта Микити Ярового хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіального комплексу й постаменту з викарбуваним ім’ям полеглого воїна.
За спогадами всіх, хто знав Микиту, він був справжнім красенем. Хлопець добре навчавсь у школі, співав, грав на гітарі та чудово танцював. А ще писав вірші й неодноразово брав участь у конкурсі «Собори наших душ». Його твір «Сонети й кларнети» надруковано у шкільній збірці «Першоцвіт».
Одного разу вірш Микити навіть потрапив на шпальти газети «Новомосковська правда».
Він закінчив Новомосковський колегіум № 11, твердо вирішивши стати військовим. Потім було навчання у Запорізькому ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою «Захисник». Після його закінчення хлопець вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові.
У 2016-му під час випуску з академії 21-річний Микита сказав: «Я продовжую славні традиції українського війська!».
Він був перспективним офіцером й надією української армії. Життя тільки починалося…
Навесні 2016-го Микита вибув до району проведення АТО, де був призначений командиром механізованої роти 54-ї бригади. Хлопець командував взводним опорним пунктом і разом з підлеглими ніс службу на одній з найнебезпечніших ділянок фронту, в районі так званої Світлодарської дуги.
Як вже відомо з новітньої історії України, 18 грудня 2016 року близько 6-ї години ранку противник завдав вогневого ураження по позиціях взводних опорних пунктів 1-го механізованого батальйону 54-ї ОМБр. Близько 9:00 противник здійснив спробу прориву з боку лісу у фланг 2-ї механізованої роти. Було ухвалене рішення про здійснення контратаки. Для виконання бойового завдання було відібрано групу добровольців. Завданням групи було заволодіти позиціями переднього краю противника з метою відсікання можливості відходу ворожої групи та недопущення виходу резервів противника на допомогу своїм підрозділам. Близько 10:15 маневрена група 3-ї механізованої роти, у складі до механізованого взводу, на чолі якої був командир роти Микита Яровой, здійснила вихід через позиції 1-ї механізованої роти, прикриваючись лісосмугою, та увійшла у фланг противника. За годину група вийшла на визначений рубіж, де намагалась закріпитися й утримувати зайняті позиції, але була обстріляна незаконними збройними формуваннями з трьох сторін зі стрілецької зброї та артилерії. Під час щільного обстрілу лейтенанта Ярового було смертельно поранено кулею ворожого снайпера.
Завдяки проявленим мужності та героїзму командира Микити Ярового, група, яку він очолював, виконала поставлене завдання щодо знищення ворожої ДРГ та недопущення виходу резервів незаконних збройних формувань.
Указом Президента України від 30 грудня 2016 року за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, за військову вірність присязі, лейтенантові Микиті Яровому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
Микита Яровой похований у селищі Меліоративне на Дніпропетровщині.
Вічна пам’ять Герою!
