Країна-агресорка тривалий час намагалася насаджувати нам свою культуру та мову… Навесні 2022 року у відомого українського музиканта, телеведучого та військовослужбовця Миколая Сєрги народилася…
Протягом минулого року світ не став безпечнішим. Всі ми мали можливість спостерігати низку збройних конфліктів у різних куточках земної кулі. Одночасно тривав активний розвиток збройних сил країн світу, військових спроможностей міжнародних організацій та військово-політичних союзів. Усвідомлюючи неабияку актуальність питань збройного захисту нашої держави в сучасних умовах, ми вирішили коротко оглянути основні світові збройні протиборства, які були «на порядку денному» протягом 2021 року. Логічно зробити це з огляду на умовний розподіл збройного протиборствана домени.
Сухопутний домен
У сухопутних військах армій світу спостерігаються чотири основні тенденції:
- активне впровадження систем управління військами та зброєю сучасного рівня, інтегрованих в рамках концепції C4ISR, у якій, власне, засоби управління, зв’язку, автоматизації, розвідки, спостереження тощо дозволяють досягти нової якості управління військами (силами);
- насичення військ (сил) високоточними засобами ураження різного призначення та радіусу дії;
- бурхливий розвиток роботизованих (дистанційно керованих) систем наземного та повітряного базування, переважно ударних або розвідувально-ударних з одночасним пошуком засобів боротьби з аналогічними системами противника;
- пошук можливостей належного захисту особового складу та мінімізації втрат.
Всі вони об’єднані загальною метою — досягнення такої переваги над противником, коли є можливість здійснювати вплив на ворожі сили в режимі онлайн за одночасної мінімізації кількості особового складу, який перебуває в умовах безпосереднього зіткнення з противником та, відповідно, зменшення рівня втрат.
Морський домен
Практично аналогічна ситуація спостерігається у ВМС провідних країн: розвиток спроможностей високоточного ураження противника в будь-якому районі світу (причому не лише морських цілей); підвищення функціональності, автономності та стійкості угруповань ВМС; подальший розвиток потенціалу для проведення амфібійних операцій. Зазначене дозволяє вийти на новий рівень морської присутності, забезпечити проєкцію національних інтересів на морських театрах воєнних дій та сприяти доступу своїх країн до природних ресурсів світового океану.
Повітряний і космічні домени
Експерти зазначають, що в практиці розвитку та застосування збройних сил країн світу поступово стирається межа між авіаційною та космічною складовими. Річ не лише в назві. Наприклад, «Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки» (англ. North American Aerospace Defense Command, NORAD). Йдеться про інше — подальший розвиток об’єднаних спроможностей щодо контролю повітряного та навколоземного простору, попередження про повітряний або ракетний удар, протиповітряної та протиракетної оборони.
2021-й став роком активних заяв низки держав на лідерство в опануванні космічним простором і щодо його використання в інтересах оборони. Проривні науковіпроєкти (прибуття на Марс американського марсоходу «Персеверанс» та його китайського «колеги» «Чжужун»), розширення лінійки комерційних запусків космічних апаратів (Ілон Маск вже перестав бути єдиним «гравцем») не можуть перекреслити фактактивних спроб мілітаризації космічного простору. Торік прикладом стало 15 листопада, коли Російська Федерація провела випробування протисупутникової зброї, внаслідокчого на висоті близько 500 км над земною поверхнею було уражено супутник «Целина-Д». Цю інформацію офіційно підтвердили російські посадові особи. Отже, світзнову повертається до питання винесення зброї на навколоземну орбіту: знищувати супутники або боєголовки балістичних ракет із землі чи безпосередньо з космосу, уражати з космосу наземні об’єкти. Стосовно прикладу з РФ, то загальний контекст випробувань космічної зброї відбувся на тлі кризи з мігрантами на кордонах з ЄС, енергетичної кризи, нарощування угруповань російських військ поблизу наших кордонів тощо. Тому ці події слід розуміти як чергову спробу російських лідерів отримативажелі впливу на міжнародній арені.
Інформаційний домен
Інформаційний простір (та його складова — кіберпростір) активно стали театром для збройного протиборства, пронизуючи собою всі інші домени. На сьогодні збройні сили країн світу активно працюють над їх опануванням в інтересах успіху підготовки та проведення операцій. Через складність та багатофакторність цієї теми в даній публікації про інформаційний доменми лише згадуємо і плануємо присвятити йому окремі матеріали.
Мультидоменні операції на порядку денному
Вище ми детально зупинилися на розвитку збройного протиборства в тому чи іншому домені. Але військові фахівці західних країн все частіше ведуть мову про їх інтеграцію — багатовимірні («мультидоменні») операції (англ. Multi-Domain Operations, MDO) — взаємозалежне і одночасне ведення бойових дій у різних напрямках (доменах) — на суходолі, морі, у повітрі, космосі і в кіберпросторі.
У практичній площині зазначене реалізується за двома основними напрямами: створення перших підрозділів «мультидоменних операцій» (MDTF) та систем спільного загальнодоменного командування і управління (JADC2). Ідея концепції «мультидоменних операцій» полягає в тому, що будь-який командир (наприклад, командир батальйону) у своєму підпорядкуванні має весь спектр засобів ураження противника, інтегрованих із засобами розвідки, управління, космічної підтримки, РЕБ тощо.
Зазначені вище підрозділи створюються на всіх рівнях — від тактичного та вище. Наприклад, у зоні відповідальності Європейського командування ЗС США торік влітку на території Норвегії проводили апробацію такого підрозділу MDTF загальною чисельністюблизько 1200 військовослужбовців. Якщо говорити про його спроможності, то у своєму складі він мав засоби вогневого ураження (зокрема, підрозділи реактивної артилерії), радіоелектронної боротьби, засоби ведення розвідки та спроможності прийому даних від космічних супутників тощо.
Деякі геополітичні висновки 2021 рокув оборонній сфері для політиків та військових лідерів
Минулий рік увійшов в історію як рік завершення міжнародної військової місії в Афганістані. Якщо характеризувати події коротко, то підсумком року стало падіння афганського уряду, неспроможність національних силових структур забезпечити безпеку в державі, захоплення влади в країні збройними формуваннями талібів, евакуація (а фактично втеча) міжнародних організацій, зарубіжного бізнесу та частини афганських громадян з цієї країни. Наведене справило гнітюче враження на світову спільноту. Стосовно військової справи ця історія лише підтверджує давно відому тенденцію: збройні сили, введені на територію іншої країни є і завжди будуть лише частиною вирішення її «проблем». Майбутнє країни має визначати її народ, що власне підтверджує століття історії Афганістану. Міжнародна спільнота, використовуючи дипломатичні, економічні, інформаційні, гуманітарні та інші важелі впливу може цьому або сприяти, або заважати. Військові відіграють при цьому роль гаранта перетворень та стабілізації ситуації, але в жодному разі не стають «чарівною паличкою» для вирішення будь-яких міжнародних проблем «під ключ». Не випадково, в мемуарах багатьох видатних воєначальників ми знайдемо схожу думку про те, що коли йдеться про ухвалення будь-якого рішення щодо збройного насильства та застосування збройних сил, політики мають одночасно сформулювати чітке бачення, коли і за яких умов застосування військової сили буде завершено, і війська повернуться до мирного життя. У протилежному разі військова поразка та значні втрати неминучі. Чим не привід замислитися над цією тезою тим, хто сьогодні причетний до нагнітання військової напруженості вздовж українських кордонів?
Також минулий рік актуалізував невійськові завдання для військових. Зокрема, епідемія коронавірусу вивела на порядок денний два актуальні питання: як збройні сили мають виконувати свої основні завдання в умовах загрози виникнення та/або поширення епідемій та яким має бути внесок військових у боротьбі з епідеміями та ліквідації їхніх наслідків? Не випадково протягом поточного року ми спостерігали активне залучення військових спроможностей багатьох країн світу для протидії епідемії.
З наведеним корелюється інша проблема: завчасне виявлення та усунення (або мінімізація) загроз, пов’язаних із кліматичними змінами, виникненням надзвичайних ситуацій природного або техногенного характеру, подіями в космічному просторі (наприклад, загрози падіння на земну поверхню небесних тіл тощо). Вбачається, що саме військові в найближчій перспективі можуть відігравати в цьому значну роль. Саме оборонні відомства країн світу мають значний потенціал моніторингу навколишнього середовища, починаючи від спостереження за далеким космосом та закінчуючи сейсмічною розвідкою. Наявність потужних розвідувальних та аналітичних структур дозволяє завчасно робити безпекові прогнози та надавати урядовим організаціям адекватні рекомендації. У разі виникнення реальних подій — частина оборонного потенціалу держав може бути залучена для мінімізації загроз.
Обсяг однієї публікації не дозволяє охопити всі тонкощі трансформації збройного протиборства, які мали місце торік. Тому ми вбачаємо за доцільне продовжити дискусії з окреслених тем, запрошуючи до них «стейк-холдерів» і експертне середовище сфери безпеки та оборони.
